Як правильно: спляча красуня чи красуня, що спить – слова, через які сваряться філологи

Любі читачі й ще любіші читачки, вітаю вас із новим випуском нашої мовнопорадної рубрики!

Сьогодні розбиратимемося зі словами, які часто стають приводом для дискусій, суперечок, сварок і жабомишодраківок у середовищі фахових філологів.

Ніде правди діти: відгомони філологічних дебатів долинають, звісно, й до нефахової публіки. Публіка ця, часто-густо не маючи часу розбиратись і лізти в книжки, де годі шукати універсальної правди, лишається потім сам на сам із думкою, що в українській мові нічого й нікому не зрозуміло, пани б’ються, а в хлопів чуби тріщать, і пора б уже в усьому навести лад міцною рукою. На цій стадії зазвичай таки знаходяться добрі люди, які раз і назавжди категорично все пояснюють, – але, як правило, неточно, часто неправильно чи й зовсім шкідливо.

Ситуація, як самі розумієте, зовсім не сприяє лагідній українізації й маркетинговій привабливості української як продукту. Тому в сьогоднішній колонці я спробую роздивитися кілька таких каменів спотикання зусібіч – і пояснити, в чому суть суперечок, максимально просто. Поїхали.

Сплячі красуні й лежачі камені

У середній школі на уроках української мови всім нам розказують, що активні дієприкметники цій самій українській мові невластиві – й тому завжди треба замінювати їх описовими конструкціями чи шукати замінники без суфіксів -ач- і -яч-, -уч- і -юч-. Миючий засіб – неправильно. Конкуруюча компанія – теж. Завідуючий – так само мимо. Правильно – мийний засіб, компанія-конкурент і завідувач. Усе це так – але не скрізь і не завжди.

Річ у тім, що активні дієприкметники бувають двох видів – дії і стану.

Коли ними описується дія (спортсмен, сьогодні біжучий на стадіоні, мені посміхнувся), їх справді треба міняти: врешті-решт, спортсмен, який сьогодні бігав на стадіоні, мені посміхнувся – це справді українськіше, тому (вибачте) красивіше.

Коли ж активним дієприкметником описується стан чи властивість, міняти можна, але можна й не міняти.

Спляча красуня - це красуня, яка заснула й спить так довго, що сон став її властивістю. (Тому в одному з українських перекладів цієї казки Шарля Перро вона називається не спляча, а просто зачарована.)

Лежачий камінь, під який у прислів’ї не тече вода, теж лежить дуже давно – це не лежачий на сонці камінь у суботу ввечері.

Якщо ж звернутися до західноукраїнської літературної класики, то активних дієприкметників подостатком, скажімо, в Івана Франка: там вам і всеплодючая мати (яка, подібно до лежачого каменя, не міняється, бо така її натура), й навіть розвидняючийся день, за який по цей бік Збруча мовознавці вже тоді не гладили по голові.

Відтак

Насправді прислівник відтак (принаймні в моєму колі) в усному мовленні використовують украй рідко. Його вжиток лишається ознакою здебільшого публіцистичних текстів, а дискусії про зміну його значення – дискусіями вузькофахової спільноти. Але якщо ми вже завели за філологів, то най буде.

У одинадцятитомному СУМі, у його оновленій версії СУМ-20 і в усіх інших сучасніших словниках у цього слова базово одне значення: після чого-небудь, потім, згодом, далі:

• Я приїду до тебе на три дні, а відтак знову поїду служити.
• Підемо в бар, а відтак гулятимемо нічним містом.

Попри таку гідну шани й часом подиву однозначність словників, цей прислівник уже давно вживають не лише у значенні "потім", а й у значенні "отже":

• Сьогодні жарко, а відтак светр можна не вдягати.
• Грошей у нас нема — відтак на атракціони більш не підемо.

На жаль, як би мені не хотілося піти вслід за оновленням мови й розвитком нових значень у старих слів, тут не той випадок. Слово відтак - зараз не таке вже й поширене в усному мовленні. Тому зсуви його значень, ризикну припустити, продиктовані не народним переосмисленням, а саме послідовними помилками користувачів наукового стилю. Часом із послідовних помилок виникає нове правило. Часом – ні. В науковому стилі переважно не виникає.

Повпливати

Російське "повлиять" - форма доконаного виду дієслова "влиять". (Про вид в українській мові й про те, чому арештувати й заарештувати мають те саме значення, читайте в минулій колонці.) Деякі українські дієслова теж утворюють форму доконаного виду за допомогою префікса по-:

• їхати – поїхати
• стелити – постелити

Але у впливати форма доконаного виду твориться інакше:

впливати – вплинути

Бачите, тут для цього використовується не префікс, а суфікс. Ось іще кілька прикладів такої моделі:

• повторювати – повторити
• скорочувати – скоротити

А що з варіантом повпливати? Насправді йому теж є місце в українській мові, але трохи не те, яке йому вділяють, а радше іронічне:

Повпливав я на тебе місяць, повпливав два – але так і не вплинув.

Вчіть українську мову – дні зараз літні, довгі, час точно буде!