Розваги

У кінотеатрах | Фільм "Стоп-Земля" – від захвату Вітовської до згадки про податки. Реакція соцмереж

9 хвилин
Фільм
Кадр з фільму "Стоп-Земля"
26.01.2022, 16:00

В Україні триває показ фільму "Стоп-Земля". Відгуки на українську прем’єру біполярні – від "це геніально" до "чому це фінансується з моїх податків?"

Ця кінострічка встигла отримати "Кришталевого ведмедя" на Берлінале-2021, а також одразу три нагороди Одеського міжнародного кінофестивалю – "Найкращий актор", "Найкращий повнометражний фільм" та гран-прі ОМКФ "Золотий дюк".

Про що фільм?

16-річна Маша – інтроверт і почувається некомфортно в оточенні однолітків. Єдині, з ким дівчина може спілкуватися на будь-які теми, – друзі Яна і Сеня.

Крім майбутніх іспитів, із зони комфорту героїню вибиває закоханість в однокласника Сашу. Здається, що зізнатися у почуттях, витримати кінець навчання та вступ – ще та місія нездійсненна.

У головних ролях: Маша Федорченко, Саша Іванов, Яна Ісаєнко, Сєня Марков.

Стрічку створено компанією ESSE Production House за підтримки Держкіно й Українського культурного фонду. 

Ностальгія за своїми 16 роками

У більшості відгуків глядачі запевняють: майже увесь фільм ловили "флешбеки" зі свого шкільного часу – навчання у кабінетах, які інтер’єрно майже не змінилися, дискотеки під наглядом вчителів, щоправда, під іншу музику, постійні спроби експериментів, щоб бути не такими, як твої однолітки, або навпаки – менше уваги до себе, щоб ніхто не чіпав. Глядачі знаходили щось своє у тій молоді, яку бачили на екрані.

"Для мене знаково, що він органічно мною зчитувався. Мною, як представницею покоління зумерів. Читала відгуки типу: "О, які ж вони зараз інші". Але, певно, завдяки майстерності творців я так органічно побачила у героях себе, своє покоління, що не відчула якоїсь гострої гіперболізованої "іншості", – пише Анна Безревзіна. 

"Стоп-Земля" – фільм про дорослу рефлексію на підлітковий вік. Певно, саме це я пам’ятаю зі свого досвіду – повільний час, оголена емоція і все вперше. Було різне, але зберігаєш приємне. У спогади хочеться повернутися, у той час – ніколи. Пережити ще раз у кіно – безпечний спосіб знову відчути себе живою. Та й нарешті фільм про школу без передозування, самовбивств та ранніх вагітностей", – пише Оксана Павленко.

"Стоп-Землі" вдалося майже неможливе – це кіно спільне та актуальне для щонайменше трьох поколінь українців – gen z, міленіалів та gen x. Таке об'єднання дорогого варте, досі український кінематограф створював одиниці подібних фільмів", – зазначив Павло Липа.

Вірити чи ні? 

А от дехто вважає, що якраз "Стоп-Земля" – надто ідеалізований і через це героям та всьому фільму не віриш.

"Я не повірила в щирість цього фільму – надто всі ідеальні в ідеальному суспільстві, з ідеальними батьками, класними розвагами, добрими вчителями, чудовим музлом. Хоча загалом фільм добрий, і мініпроблемки, і актори не переграють, це режисерці вдалося", – пише Оксана Хмельовська.

"У порівнянні з моїми шкільними роками – звичайний нудний понеділок. Реально, трохи непереконливо, відшліфовано та нудно. Але мені дуже сподобався один момент – у сучасних підлітків є повага до своїх і чужих кордонів, про який у моїх старших шкільних класах ніхто не чув і не думав! Коли героїня відмовилася танцювати повільний танець з хлопцем, що її запросив, і зробила це спокійно, як ні в чому не бувало, моя десятикласниця прямо кричала: "А так можна було?". І коли друзі захотіли її провести, вона сказала, що "Ні, я хочу побути сама" – і ніхто не влаштував "ко-ко-ко, ми не залишимо тебе одну", – пише Анна Салата.

"2022 рік. Ідеальні діти, які знають більше, ніж ми в свої 40, не мають жодних проблем, але постійно в смутку. У фільмі ви не побачите, чим займаються ці діти, як вони живуть поза класом, але ці трагічні очі, постійно трагічні, цей біль – ну таке. Дуже багато запитань. З іншого боку – краще такий український фільм, ніж чергові недокомедії від наших гумористів", – пише Христя Літовська.

Інші ж навпаки вважають, що ідеалізація лише більше змушує батьків замислитися над підлітковими проблемами.

"Тут немає драми, надриву. Натомість є документальність, через яку цілком дорослі твердження, які вимовляють підліткові вуста, звучать дуже природно. Тут спокійно і безпечно. Це той момент, коли я точно почуваюся набагато ближчою до їхніх батьків, ніж до них (розлучена мама, яка розводить домашні кущі). І мені не жаль, у нас просто все було інакше. Я впевнена, що якщо вже ми вижили, то вони – діти з такою живою українською, такими ніжними серцями і умінням так швидко збирати автомати – виживуть точно", – пише Ксенія Харченко.

"Не відразу починаєш помічати, що перед тобою не так правда, як фантазійний реалізм; не так цілісна історія, як серія спостережень за підлітками у повсякденному житті; антропологічних етюдів про світ дивовижних істот, які не знають життя без гаджетів і поза мережею, у яких замість знань та пам'яті – гугл, а замість сміливості дослідників – чуйність до особистих кордонів та вкрай тендітний внутрішній світ. Що тут майже немає конфліктів зовнішніх і зовсім немає внутрішніх, а туга – не туга зовсім, а непрохідна нудьга від того, що нічого в їхньому світі не заборонено, ніщо в ньому не загрожує, тут нема про що мріяти і нічого хотіти", – пише Андрій Алфьоров

Українська – як причина (не)дивитися?

Знайшлися і ті, кого дивує, що у 2022 році київські школяри спілкуються українською мовою. Мовляв, був би Львів, ще б зрозуміли. 

"Якщо я збираюся подивитися в кіно соціальну драму, яка претендує на реалізм, читаю опис та бачу в ньому історію "16-річної київської школярки Маші", то я, як глядач, хочу побачити на екрані справжню 16-річну київську школярку Машу та таких самих справжніх її однокласників. Не львівську школярку, не малинську і не рівненську, а київську – таку, якою вона є... А ви вже відштовхуєте від свого проєкту відсутністю реалістичності, бо мова у соціальному реалістичному кіно – дуже важливий момент. Тоді так і напишіть: ми знімаємо фантастичне кіно про київських школярів, які розмовляють тією мовою, якою вони насправді не користуються. І все. І це буде чесно", – пишуть на форумі одного з кіносайтів. 

Проте більшість глядачів все ж таки дякує саме за українську мову. 

"Боже, невже я побачила фільм, де київські підлітки говорять природною, схожою на правду українською? Так, там є русизми і матюки, в кількості наближеній до реального життя", – написала Іванна Кобернік

Порівняння з іншими фільмами/серіалами

Дехто вважає, що "Стоп-Земля" програє американській телевізійній підлітковій драмі "Ейфорія", яку хвалять за зрілі теми, хоча й були суперечки через її оголеність та сексуальний вміст, які деякі критики вважали надмірними. 

"Ейфорію" дивилася та була в ейфорії. Вміють все ж таки ТАМ знімати, нашим до цього ще треба вирости", – пишуть на форумі одного з кіносайтів.

"Для мене "Стоп Земля" – між серіалом "Школа", де хотілося вити від усього дурдому, який там відбувався, і "Першими ластівками", які дивилися з думкою: "Це точно український серіал?". Я би не сказала, що фільм поганий, але й не можу занести до переліку "подивлюся ще раз", – пише Христина Нємець.

"Мені подобається, що на противагу серіалу "Школа", де перегинають із булінгом, плітками, жорстокістю і тупістю персонажів, тут менше надриву. Але це робить персонажів трохи ляльковими й однаковими – всі за всіх заступаються, хвилюються, всі однаково добрі й подекуди приторні. Тут немає негативних дій, усіх розумієш: і молодшого братика, і переселенця, і одиноку маму, що дорожить своїм сином, і підлітка, що напився", – написала Оксана Хмельовська.

Підтримуйте українське – треба дивитися

Більшість відгуків все ж таки позитивні. Тут і "це вперше підліткам дають можливість заявити про себе так", "українському кіно потрібні і такі сміливі спроби", "і щось нове для України". 

"Відчуття десь ті самі – попри відсутність конфлікту у фільмі (хіба окрім лінії батьків-дітей, але й то якось по-доброму), фільм не відпускає та не провисає, жодного зайвого слова чи кадру, а післясмак – наче глянув щось різдвяне чи зазирнув у дитинство, тільки не оте, безбентежне, а те, що за мить до розлуки з друзями, за мить до дорослішання", – пише Сергій Боричевський. 

"Кіно, яке дійсно кіно! Сприймається абсолютно без плашки – "Ну, це ж наше, дєлаєм скідку"! Актуально, професійно, сильно й атмосферно. Звукове оформлення "ващє ріспєкт", бо водночас  обережно й точно підсилює емоційно-сенсове навантаження сцен, водночас є ледь не самодостатньою дієвою особою стрічки. Візуал "афігєнно-медитативний" чітко й усвідомлено працює на загальний задум стрічки", – пише Дмитро Усов. 

"Стоп-Земля" для мене беззаперечно – КІНО. Воно як людина: має різні сторони, характер, мову; воно подобається, деколи злить, деколи йому хочеться дати по пальцях, але найголовніше воно – дихає, воно – живе, воно – цілісне, як підвіска у вчительки біології. Як же хочеться бачити більше живого… Найорганічніше звучання української мови в кіно!", – зазначив актор Роман Ясіновський.

За що я плачу свої податки?

Вкотре глядачі підіймають тему державної підтримки фільмів, які, на їхню думку, цього не вартують.

"Я не розумію, чому мої податки повинні йти на такі авторські висловлювання окремих людей, які ніколи не окупляться. Напевно, це корисніше, ніж пряме розпилення бабла чиновниками, але можна було краще", – пишуть на форумі одного з кіносайтів.

Цікаво, що в українських кінотеатрах одночасно відбулися прем’єри фільмів "Любов і блогери" та "Стоп-Земля". Водночас для першого знайшлося місце і в усіх містах України, і по 3-4 сеанси на день. А от "Стоп-Земля" можна в Києві знайти у кількох кінотеатрах і то, по одному сеансу. 

"Фільм "Стоп-Земля" представники кіноспільноти навперебій називають одним із найкращих вітчизняних фільмів останніх років. На нього чекали, його обговорювали, ним захоплювалися. Другий – "Любов і блогери" – комедія про блогерів. У ролях – блогери. Проситься цитата Бегбедера: "Його улюблений костюм – Hugo Boss, одеколон – Hugo Boss, улюблений поет – Hugo Boss". У порівнянні з цим фільмом, "Дизель шоу" – це не соромно. А "95 квартал" – тонкий британський гумор. Як приклад, місто Кагарлик там обіграли як КагаПлик. І ось, па-па-па-пам! Результати касових зборів: "Стоп-Земля" – 956 850 гривень (7452 глядачів), "Любов і блогери" – 7 725 541 гривень (63 934 глядачів). Ачумєть", – пише Лєна Чиченіна.

"Кінотеатри вже показують, що вони роблять ставки на блогерське недокіно, бо дають їм більше сеансів, особливо вечірніх. Але вибір залишається за нами. Ми можемо підтримати крутий кінематограф і показати режисерам та продюсерам, що якщо ти зняв в Україні хороший фільм, то люди обов'язково на нього підуть, а можемо в чергове віднести гроші людям, які нічого спільного з кіно не мають і тим самим підтримати чергову експансію нашого мозку з екранів кінотеатрів всілякими Поляковими, Дзідями та тік-ток-блогерами", – пише Віталік Гордієнко. 

"Розумію, що наш глядач ще тільки зростає у вмінні бачити кіно, хороше кіно. Але цього глядача стає більше, а головне – він вже сам шукає власне таке кіно. Допоможіть суспільству ставати якісним в смаках, цінностях та орієнтирах. Тим більше в цей надважливий і викличний для нас час. Не оцінюйте людей за кількістю тих, хто прийде, а за якістю тих, хто піде після перегляду, але приведе інших", – написала акторка Ірма Вітовська.

У соціальних мережах глядачі скаржаться, що були вимушені їхати в інші міста, щоб подивитися фільм (з Миколаєва до Херсона та із Кам'янського до Запоріжжя), або через весь Київ, щоб встигнути на один сеанс. Проте вже є перша глядацька перемога, після звернення до однієї з мереж кінотеатрів, там пообіцяли додати сеанси. 

На останок бонус для усіх поцінувачів українського кіно. За цим лінком можна послухати музику, яка вразила всіх, хто вже подивився фільм "Стоп-Земля". 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Ольга Модіна
Ольга Модіна
журналістка LIGA.Life, спеціалізація - спорт і кіно
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини