Розваги

Мандруй Україною | У пошуках скарбів древлян та Терещенків. П’ять маршрутів Житомирщиною на вихідні

15 хвилин
У пошуках скарбів древлян та Терещенків. П’ять маршрутів Житомирщиною на вихідні  - Фото
Фото: depositphotos.com
13.06.2021, 09:00

Більшість людей не розглядають Житомирщину як туристичний край. Проте на Полісі принад вистачить не на одну мандрівку.

"Житомирська область – чудовий напрямок для подорожі на вихідні. Майже у кожному селі є на що подивитися: від церков до палаців", – розповідає мандрівниця та власниця туристичної агенції Анна Кришталь.

Разом з LIGA.Life екскурсоводка сформувала п’ять маршрутів для подорожей Житомирською областю.

Радомишль – Городське – Коростишів – Верхівня

"Коростишівський каньйон – найпопулярніший туристичний напрямок в Житомирській області. Але дорогою з Києва зробіть ще дві зупинки: в стародавньому Радомишлі та маленькому Городському", – радить Анна.

Радомишль – знахідка для поціновувачів історії.

Дослідження доводять, що на сучасних теренах міста жили люди близько 30 000 років тому. У добу пізнього палеоліту там була Радомишльська стоянка.

Перша літописна згадка про місто датується 1150 роком. Тоді місто називали Мичеськ, а пізнішу – Микгород, на честь річки Мика.

Головна пам’ятка міста – історико-культурний комплекс "Радомисль". Це замок, який не виконував роль князівського або королівського двору. Адже на його території у 1612 році була фабрика з виробництва паперу. Її засновник – архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький.

"Зараз у замку проводять майстер-класи з вироблення паперу за стародавньою технологією", – розповідає експертка.

За часів "Руїни" (50-80 роки XVII ст.) папірню знищили. Адже про неї не згадували в "інвентарному списку" наказу короля Яна Собеського. Наприкінці ХІХ століття на місці друкарні з’явився млин.

Лише у 2007 році територію реставрували, на місці млина з’явився замок та ландшафтний парк. Зараз на його території розташований Музей української домашньої ікони та старожитностей "Душа України", ресторани та парк.

Деталі про ціну за вхідний квиток та екскурсії доступні за посиланням.

Наступна зупинка – село Городське та культурно-мистецький центр "Поліська хата"

"Це типова поліська хатинка з хлівом та побутом місцевих жителів. Там проводять екскурсії, фестивалі та сезонні майстер-класи. Наприклад, з плетіння дідуха. Власники центру розкажуть про поліські звичаї та традиції", – розповідає Анна.

Подбайте про екскурсію заздалегідь – зателефонуйте та заплануйте відвідини. Адже центр не завжди відкритий для туристів. Телефон – за посиланням.

"Поруч з "Поліською хатою" живе український художник Юрій Камишний. Якщо пощастить, то можна зазирнути до нього в гості та побачити, як він творить".

Насичені поліськими традиціями, приїздіть у головну точку туру – Коростишів. Це стародавнє місто, засноване близько VI-VII століття. За легендою, у містечку, яке раніше називали Хміничі, проживало древлянське плем’я – мінчан.

Проте головна туристична принада міста не пов’язана з його історією. Адже саме в Коростишів з'їжджаються українці для ночівлі в наметах та плавання в однойменному каньйоні. 

"Насправді в Коростишеві є не тільки каньйон, але й затоплений гранітний кар’єр. І там, і там можна плавати, відпочивати в наметах та влаштовувати пікніки. Вхід на територію безкоштовний. Поряд є кафе та магазини, де можна купити все необхідне".

Анна попереджає, що це місце особливо популярне серед туристів у літні свята: Дні Конституції та Незалежності, а також Трійцю. Це треба враховувати перед поїздкою на відпочинок.

Серед інших цікавих місць в Коростишеві – Парк Кам’яних скульптур, створені місцевим скульптором Віталієм Рожиком, та Костел Різдва Пресвятої Діви Марії у бароко-ренесансному стилі.

Остання зупинка – село Верхівня. Саме там розташований маєток Ганських. Його заснував польський граф Ян Ганський у 1800 році. Також на території був парк, два флігелі, з’єднані з маєтком підземними ходами, та капличка-усипальниця родини.

У 1819 році син графа одружився з Евеліною Ржевуцькою. Ганський подарував їй селище з маєтком. Після його смерті туди переїхав майбутній чоловік Евеліни – французький романіст та драматург Оноре де Бальзак. Саме у Верхівні він написав п’єсу "Мачуха". 

З 1922 року в маєтку працює агрошкола, нині – сільськогосподарський коледж. У 1995 році три меморіальні кімнати перетворились у Верхівнянський літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака.

Стара Котельня – Андрушівка – Городківка – Червоне – Кодня – Старий Солотвин – Бердичів

"У Житомирській області існує безліч сіл з історичними пам’ятками. Серед них – Стара Котельня, де розташований Костел Антонія Падуанського", – розповідає Анна.

У 1786 році на пагорбі над річкою Гуйвою побудували костел у стилі бароко. Він досі діє. Кількість парафіян маленька. Сам костел вимагає реставрації. 

"Туристи можуть відвідати костел. Проте його інколи закривають, тому слід зателефонувати старості села, щоб потрапити всередину".

Наступна зупинка – місто Андрушівка та його принада – палац Бержинських-Терещенків

Він побудований у ХІХ столітті за наказом камергера російського двору Станіслава Бержинського. Проте у цей час в Андрушівці стрімко розвивалась цукрова промисловість завдяки місцевому заводу.

Невдовзі про це дізнався підприємець Артемій Терещенко. У 1869 році він придбав і завод, і маєток Бержинських. Згодом палац був перебудований нащадком Терещенка – Миколою.

Проте у 1919 році в маєтку організували перший Волиньревком, а згодом штаб Першої кінної армії. Наразі в будівлі діє сільська школа.

"Всередину можна потрапити протягом навчального року або влітку, коли двері відкриті. Там збереглась частина автентичного інтер'єру: ліпнина, стелі та поручні".

Неподалік від Андрушівки розташоване село Городківка. З XVIII століття селище належало родині польського письменника Євстафія Геленіуша Івановського. 

За заповітом Клари Івановської, у ХІХ столітті в селищі мали побудувати костел. Проте через проблеми з дозволом заповіт втілився лише на початку наступного століття.

Еклектичний Костел Святої Клари побудований на річці Лебедівка. Він відкритий для туристів. За словами Анни, ця місцевість приваблює своєю мальовничістю, тому на галявині біля костелу часто проводять пікніки. 

"Також не минайте смт Червоне. Рекомендую взяти оглядову екскурсію, щоб почути про історію кожного закутка селища, включно з палацом Грохольських-Терещенків".

Палац побудували за наказом польського шляхтича Адольфа Норберта Еразма Грохольського, який володів у ХІХ столітті селом.

Після смерті власника палац перейшов до рук його другій дружині – Ванді з Радзивілів Грохольській. Проте після смерті чоловіка вона переїхала за кордон, а палац продала Федору Терещенку. 

За нового власника архітектуру палацу дещо змінили, а неподалік нього побудували цукровий завод. Проте після Жовтневого перевороту у 1917 році палац перетворився в притулок для дітей. Саме вони у 1928 році підпалили будівлю.

Згодом палац реставрували. До кінця ХХ століття там працювало Професійно-технічне училище. Після переїзду ПТУ в нову будівлю палац розграбували. 

Зараз в одній з кімнат палацу розташований Жіночий монастир Святого Різдва Христового. Проте будівля в аварійному стані і зайти всередину можна лише з одного боку.

Дорогою до Бердичева зробіть ще дві зупинки: у селах Кодня та Старий Солотвин. 

Кодня пов’язана з трагічними подіями періоду Коліївщини. Саме там був польський суд, куди передали полонених гайдамаків. За наказом реґіментаря польсько-шляхетського війська Київського воєводства Стемпковського, козаків катували та стратили.

У 1842 році в Кодню приїжджав Тарас Шевченко. У цей період він розшукував перекази та стародавні документи про події Коліївщини для своєї поеми "Гайдамаки". 

"За легендою, під час приїзду у селище Шевченко сидів на сходах церкви Різдва Богородиці. Саме там був закладений перший камінь його поеми".

Старий Солотвин славиться однією з головних фотолокацій України – Будинком рибалки. Він розташований на острові річки Коднянка. До будівлі веде довгий дерев’яний місток.

"Існує безліч легенд про цей будиночок. Одні називають його домом рибалки, інші – мисливця. Проте зараз це місце виконує роль красивої фотолокації. На березі річки проводять пікніки, весілля, тематичні вечірки. Але вхід до будинку зачинений".

Остання зупинка – місто Бердичів. Воно також відоме багатою історію, у ІІ столітті до н.е. ці землі вже були заселеними. Про це свідчать залишки двох поселень черняхівської культури.

"В Бердичеві туристи мають зробити три речі: відвідати Монастир Кармелітів Босих, піти на екскурсію в Музей єврейства та скуштувати бердичівське пиво", – радить Анна.

Монастир заснував воєвода і генеральний староста київського краю Януш Тишкевич. Його урочисте відкриття відбулось у 1642 році. Через два століття царський уряд закрив монастир. Приміщення віддали урядовим установам. 

У 1918 році кармеліти повернули право власності на монастир. Проте після смерті останнього кармеліта він знову перейшов у державну власність. У будівлі створили музей та атеїстичний кінотеатр.

З 1960-х років будівлею опікувалась місцева влада та громадські організації. Костел реставрували, а у 1998 році відкрився Всеукраїнський санктуарій Матері Божої Святого Скапулярі.

"Бердичів – це важливий залізничний вузол. Саме тому тут було велике поселення євреїв, які мали вагомий вплив на розвиток міста. Детальніше про це можна послухати на екскурсії в Музеї Єврейства".

Окрім цього, в місті працює пивоварний завод, який також є однією з принад Бердичева.

Бердичів – Райгородок – Любар – Нова Чортория – Новоград-Волинський

У Бердичеві можна зупинитися на ночівлю, а вранці відправитись у нову подорож. 

Неподалік від міста розташоване селище Райгородок. Його головна пам’ятка – Садиба або Вілла Мазаракі в тосканському стилі.

Її побудували на місці старовинного замку графа Тишкевича за наказом дворянина Мечислава-Людвіга Мазаракі. Поруч з садибою власники облаштували сад та парк.

"Наразі вілла перебуває в аварійному стані, тому всередину зайти не можна. Проте для поціновувачів архітектури будівля буде дуже цікавою".

Дорогою до Новограда-Волинського також можна відвідати смт Любар та селище Нову Чорторию.

У Любарі розташований Костел Святого Михаїла та Домініка, а також Георгіївський монастир. 

"У костелі постійно проходять реставраційні роботи, тому рекомендую дізнатися заздалегідь, чи пускають туди туристів".

Нова Чортория славиться одразу двома пам’ятками – паровим млином та садибою Прушинських-Оржевських

У 1781 році Чорторию придбав Ігнатій Кордиш. Він не мав дітей, тому селище успадкувала його сестра Францішка, її чоловік Юзеф Прушинський та син Кароль. Саме вони були імовірними засновниками садиби.

Проте у 1857 році через борги родина продала маєток князівській родині Оржевських. Розпочалась її грандіозна розбудова. Вона стала двоповерховою, а на території з’явилась капличка.

Остання власниця – Наталія Оржевська – засновниця Новоград-Волинської повітової організації Червоного хреста. 

Згодом палац став місцем перебування Симона Петлюри та командування Українського війська. 4 грудня в Новій Чорториї відбулась остання нарада Петлюри з командирами Армії і членами уряду УНР.

"Наразі в садибі працює Новочорторийський державний аграрний технікум. Паркова зона, садиба та капличка відкриті для туристів. Всередині зберігся автентичний інтер’єр. Екскурсії проводять викладачі, а в технікумі облаштовані мінімузеї".

У 1870 році поруч з садибою звели паровий млин. Згодом споруда працювала електростанцією та навіть деякий час була закрита. Зараз це Новочорторийський млинзавод.

Останній пункт – Новоград-Волинський – Батьківщина Лесі Українки.

У помешканні, де народилась письменниця, працює Літературно-меморіальний музей. Окрім цього, в місті відкритий Музей родини Косачів

Серед інших пам’яток – залишки стін фортеці Костянтина Острозького. За легендами та переказами відомо, що під фортецею досі існують підземні ходи, які ведуть далеко за межі міста.

На березі Случ височить Будинок голови Житомирської повітової земської управи Мезенцева, споруджений у 1900 році. Наразі це закрита територія, де розташована 30 окрема механізована бригада.

"Місто дуже мальовниче. Там можна зупинитися на ночівлю, прогулятися центром та відпочити на природі".

Дениші – Новоград-Волинський – Хорошів – Коростень 

Новоград-Волинський може стати частиною іншого маршруту.

Відправна точка – селище Дениші. На його місці також знайшли залишки поселень першої половини І тис. до н. е.

З 1903 року воно належало родині Терещенків. 

Про це свідчать залишки палацу, побудованого у 1911 році. Будівля була двоповерховою і складалася з 40 кімнат та триповерхових башт. Палац розграбували після Жовтневої революції, а його цеглу використали під час будівництва сільських будинків.

"Окрім палацу, в Дениші приїжджають заради скелелазіння однойменною скелею на березі річки Тетерів", – розповідає Анна.

Після екскурсії Новоград-Волинським відправляйтесь в сторону міста Коростеня. Дорогою Анна радить відвідати селище Хорошів, де працює Музей коштовного та дорогоцінного каміння

"Раджу заздалегідь замовити екскурсію, адже гіди дуже цікаво розповідають про кожен камінчик, а для дітей навіть показують фокуси".

Остання зупинка – Коростень. Відомий українцям, як давній Іскоростень, який у 946 році спалила княгиня Ольга. Її постать назавжди збереглася в історії міста. У Деревлянському парку над річкою Уж височить пам’ятник княгині.

Також на найвищій точці парку зведений пам’ятник князю Малу. Саме на цій вершині розташовувалося древнє городище.

У Коростені також розташований Військово-історичний комплекс "Скеля". Раніше це було підземелля командного пункту Коростенського укріпрайону. У бункері збереглась зброя часів Другої світової війни та інші знахідки ближніх укріпрайонів.

"У Коростені можна провести цілий день, гуляючи парком та плаваючи на човнах річкою. Там також часто проводять тематичні заходи, наприклад, "Фестиваль Дерунів"".

Овруч – Словечансько-Овруцький кряж –  Поліський природний заповідник – Урочище "Кам’яне село" – Олевськ

Овруч згадується в літописі ще до хрещення Русі. Серед його головних принад – Свято-Василівський собор. Вперше його побудували приблизно в 1190 році. Впродовж своєї історії він тричі був зруйнований та остаточно відбудований в 1907-1912 роках.

Окрім цього, Овруч славиться Словечансько-Овруцьким кряжем довжиною у 60 км від села Червонки до самого міста. У цій місцевості видобували каміння та мінерал пірофіліт. 

"Поблизу Овруча також є Урочище "Блакитні озера", де можна відпочити та поплавати", – радить Анна.

Полісся – привабливий напрямок для екотуризму. Зокрема на півночі регіону розташований Поліський природний заповідник, який займає площу у понад 20 тисяч гектарів.

На території є екологічна стежка та музеї: природи, побуту поліщуків та древлянських каменів.

Дорогою до Олевська не пропустіть геологічний заказник Урочище "Кам’яне село". Воно розташоване поблизу села Рудня-Замисловицька. Це скупчення каменів багатотонників, які за силуетами нагадують будинки та постаті людей.

"Існує декілька легенд виникнення урочища. За однією з них, в село прийшов Бог та попросив у людей хліба. Йому усі відмовили. Він обурився і обернув все в каміння. До речі, на одному з каменів є "слід Діви Марії". Туристи роззуваються, прикладають свою ніжку та просять про здоров’я".

Остання зупинка – Олевськ. Експертка радить прогулятися містечком з екскурсоводом, щоб дізнатися більше про Олевську республіку "Поліська Січ" та Древлянське городище.

***

Житомирська область – це про перші поселення до нашої ери, про культуру древлян, повстання гайдамаків, поєднання польської та українських культур, католицизм та православ’я. Це про Лесю Українку, Олену Пчілку, Тараса Шевченка та рід Терещенків.

Подорожувати Житомирщиною – означає пізнавати краще історію та природу українського Полісся.

Проте пам’ятайте, що успіх мандрівки – це її ретельне планування. Тому подбайте про екскурсії, житло та транспорт заздалегідь.

Альона Низовець
Альона Низовець
журналістка LIGA.Life
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини