В центрі Лондона подають карпатський чай. Як українська біженка відкрила кафе в Британії

24 лютого 2022 року вона зустріла на Балі, де працювала кондитером. Через три дні вона вже волонтерила на гуманітарному складі у Польщі. Зізнається: "Було страшно повертатися в Україну, але й не розуміла, чим зможу бути корисною там". Тому тривалий час сортувала, підписувала, рахувала гуманітарну допомогу для українців.

Забравши молодшу сестру з Кривого Рогу, Ліза поїхала у Туреччину, де місяць працювала шеф-кухарем у холодному цеху ресторану. Згодом переїхала у ОАЕ, де також заробляла у закладі харчування. В обох країнах сестри затримувались ненадовго. Одна з причин – відсутність заборони в’їзду для росіян. 

"У Туреччині місцеві запитували: "А що, в Україні досі не закінчилась війна? Ви ж розумієте, що Росія не винна?". Це в той час, коли росіяни за межами своєї країни могли крикнути мені: "Українська свиня", хоча я просто йшла вулицею і нікого не чіпала", – розповідає Ліза.

Врешті-решт влітку сестри повернулись до України. Однак новини про можливий повторний наступ не давали спокою. Тож наприкінці вересня Ліза скористалась "планом Б" – відкритою візою у Велику Британію. 

14 лютого у центрі Лондону, неподалік Ковент-Гарден, Ліза відкрила свою кав’ярню "Cream dream". Як їй вдалося започаткувати бізнес за кордоном, зробити ремонт за 30 днів та чим відрізняється український та британський сервіси – вона розповіла LIGA.Life.

Через бюрократію – до мрії

Мрія Лізи відкрити кав’ярню з веганськими десертами мала здійснитися навесні 2022 року в Києві. Дівчина вже мала досвід виробництва і продажу власних солодощів, тож прагнула розширення власної справи.

Після початку війни ідея не згасла. Однак аналізуючи ситуацію дівчина зрозуміла: інгредієнти для веганських десертів коштують дорого, тому середній чек у закладі буде доволі високим. Нині це недоречно і економічно не вигідно, каже Ліза. Тому мрія так і залишилась нездійсненою.

Після переїзду у Лондон помітила, що на більшості закладах є наліпка "vegan friendly". Її це потішило, адже сама виключила з раціону продукти тваринного походження. 

"Перші місяці у Британії прожила на власні заощадження, очікуючи на закінчення війни. Не шукала роботу чи довготривалу оренду житла. Згодом зрозуміла, що життя триває, треба діяти прямо зараз. Тому вирішила реалізувати свою мрію тут, у Лондоні", – пригадує Ліза та додає:

Складнощі почались на етапі отримання документів. Бюрократичну систему у Британії описує так: "треба отримати дозвіл, щоб отримати дозвіл". Щоб зрозуміти, як відкрити власну компанію, Ліза звернулась до центру працевлаштування, де активно допомагають українцям. Однак там не було людей, обізнаних у цій сфері.

"Довелося все шукати самостійно. У мене досі немає бухгалтера чи економіста. Спочатку зареєструвала компанію, потім отримала дозвіл на приготування їжі у закладі, а також підтвердила власний сертифікат, як шеф-кондитер. Вивезення сміття, перевірка електрики, податкова – це все також було".

Найважчим називає відкриття банківського рахунку на компанію. Спочатку не могли ідентифікувати особу Лізи, потім підтвердити бізнес. На цьому шляху вона постійно зіштовхувалась з ейджизмом.

"Інколи мені здавалось, що якби я була 40-річним чоловіком, то знайти приміщення та відкрити бізнес рахунок у банку було б простіше. Однак постійно мала всім пояснювати, що в Україні 23-річна людина – це дорослий з освітою, роботою, а можливо, навіть з родиною", – каже кондитерка.

Через юний вік виникла інша проблема – відсутність довіри від потенційних орендодавців. Коли шукала приміщення онлайн, більшість навіть не запрошували на перегляд. Врешті-решт не витримала і прийшла в район Ковент-Гардену сама. 

"Я не розуміла, що це центр Лондона. Мені просто сподобалось саме приміщення. Виявилось, що орендодавець – це не його власник, а людина, яка орендувала приміщення на понад 100 років. Тож якщо він не здає його в оренду, то просто втрачає гроші. Мій візит припав на різдвяний період. Це допомогло. Оскільки за два тижні до Нового року у Британії вже не працюють агенти, юристи та інші структури, то, ймовірно, орендодавець подумав: "Або вона, або ніхто", – розповідає дівчина.

Так Ліза стала на крок ближчою до мрії. Маючи трьохповерхове приміщення з кухнею, основним залом та місцем для проведення культурних заходів, розпочала ремонт.

Ремонт за 30 днів

"Я розраховувала лише на власні сили. Фарбувати, прибирати, прикрашати – все мало бути на мені. Через 2 тижні після початку роботи почала постити у себе в Instagram процес ремонту. Також знімала відео і надсилала сестрі в Україну на монтаж. Вона виставляла їх у TikTok", – пригадує Ліза.

Одне з таких відео побачила українка, яка також жила у Лондоні. Запропонувала Лізі допомогу. Спочатку власниця кав’ярні поставилась скептично. Не розуміла, хто за безкоштовно захоче вимаститись у смердючій фарбі. Однак дівчина все одно наполягала.

Поступово до їхнього ремонтного дуету почали долучатися друзі та знайомі цієї дівчини.

"Уявіть, мені допомагали абсолютно незнайомі українці, які побачили мою сторінку в Instagram. Така підтримка мене дуже надихала, навіть попри те, що до ремонту саме приміщення було дуже в поганому стані: брудне та з неприємним запахом".

Так за трошки більше, ніж 30 днів колись сині стіни стали рожевими з фірмовим логотипом "Cream dream", а на стелі з’явились квіти. Декоруванням приміщення займались дві дизайнерки з України, а лого, вивіски, меню, таблички та стікери на стіл розробила британська компанія з брендингу. Все це було волонтерством, тож Ліза не платила їм гроші.

Назву закладу також обрали люди. Ліза хотіла назвати кав’ярню на честь телефонного коду України "+380". Однак, як показало опитування в соцмережах, більшість не змогли пов’язати цю назву з тістечками, чаєм та кавою. Найбільше аудиторії сподобалась ідея "Cream dream". 

Про те, скільки інвестувала у бізнес і витратила на ремонт, дівчина не розповідає: "Це комерційна таємниця. Однак я дуже вилізла за межі кошторису". Загалом у бізнес вклала всі власні збереження, взяла кредит та продала 20% своєї компанії американському бізнесмену.

Ажіотаж на відкритті

Офіційно заклад відкрився 14 лютого. До 03:00 ночі Ліза робила заготівлі та заморожувала інгредієнти, щоб зранку приготувати десерти. Повернулась додому буквально на 2 год., щоб помити голову. У такому шаленому режимі без вихідних і з мінімальною кількістю сну вона жила 3 місяці до відкриття.

Повернувшись о 06:00 до кав’ярні дівчина подумала: "Дуже смішно, якщо ніхто не прийде". Її страхи не справдились. За 10 хв до відкриття біля дверей закладу стояв цілий натовп. Виник новий страх: "Як їх багато! У мене немає стільки тістечок". 

"Не було жодної реклами. Все так успішно склалось завдяки підтримці українців у Лондоні. 99% клієнтів у той день розмовляли українською, – каже Ліза і додає, – у нас була повна посадка і sold out. До того ж до нас завітало місцеве самоврядування з перевіркою кухні. На щастя, отримали рейтинг 5 з 5, що для іноземців – велика рідкість".

Нині у штаті кав’ярні працюють 6 людей: 3 баристи та 2 кондитери. Ліза виконує роль шеф-кондитера. Однак розуміє, що цього недостатньо. У планах ввести все заплановане меню та готувати десерти на замовлення. Для цього потрібно залучити більше кондитерів та менеджера. 

"Поставили табличку: "Привіт, ми з України, приїхали сюди нещодавно і недосконало знаємо англійську. Дякуємо за розуміння". Британці мають розуміти, що ми приїхали сюди не заробляти гроші. Ми тікали від війни. Тому дівчата-баристи вчаться в процесі. Ми влаштовували їм майстер-класи. Тож все ще попереду", – зізнається Ліза.

Карпатський чай та веганські десерти

Велика Британія відома чайною культурою. Однак Ліза вирішила познайомити британців з українськими трав’яними чаями з Карпат. Постачальників шукала через українські маркетплейси та Instagram. Нині це одна з найпопулярніших позицій у меню. 

"Мені говорили, що британці не надто охоче пробують нове. Але це неправда. У нашій кав’ярні вони смакують чаями, ми розповідаємо їм про походження, користь та техніку заварювання. Наприклад, щоб розкрились чорнобривці потрібно 5 хв, а липі – 7 хв", – розповідає Ліза.

Серед десертів у топі – шоколадний кекс з шоколадною карамеллю (£6 – 264 грн) та фісташковий тарт (£12 – 529 грн). Найцікавіше – це найдешевша та найдорожча позиції.

Усі інгредієнти замовляє онлайн. Однак у процесі зіштовхнулась з проблемою – недотриманням термінів доставки.

"Тут зрозуміла, як люблю український сервіс. Замовляєш – отримуєш наступного дня. Потрібен документ – зроби у Дії. Відкрив акаунт у банку і наступного дня вже маєш картку з ініціалами. Щось пішло не так – мільйон вибачень і компенсація. У Британії замовляєш заздалегідь і все одно не отримуєш вчасно", – розповідає дівчина.

Найважчий період

На запитання, який момент був найскладнішим у відкритті власної справи за кордоном, Ліза відповідає: "Зараз". Сподівалась, що після відкриття кількість задач зменшиться і стане легше, однак поєднувати кондитерство, координацію постачальників та інші організаційні питання все одно важко. 

У планах розвивати у кав’ярні не лише гастрономічну складову, але й культурну. Хоче, щоб "Cream dream" стало місцем від жінки до жінки, де кожна почуватиметься у безпеці, чого особисто їй бракувало останній рік. 

"Проводитимемо тематичні майстер-класи, лекції, розповідатимемо британцям історії українських жінок. У нас для цього є окреме приміщення, де нині проходить виставка картин української тематики. Однак мені потрібно ще трішки часу, щоб все це поєднати між собою".

У найближчий рік Ліза планує активно розвивати кав’ярню. Хоче, щоб заклад став самостійним і незалежним від її присутності. Тому що вона все ж хоче повернутися в Україну.

"Це круто, що я змогла відкрити в Лондоні заклад, де всі говорять українською, слухають нашу музику та п’ють карпатський чай. Однак я хочу повернутися додому і щоб мої діти росли в Україні".