Червоні прапорці: як зрозуміти, що дитина може переживати насильство

Коли ми говоримо про насильство стосовно дітей і підлітків, найважливіше – вчасно помітити зміни в поведінці, які можуть свідчити про небезпечний досвід. Часто такі сигнали списують на "складний вік", гормони або характер.

Підліткова психологиня Діана Житня-Кебас в межах кампанії з протидії насильству "Це не просто" за підтримки фонду "Твоя опора" зібрала для LIGA.net перелік "червоних прапорців" — ознак, які допоможуть дорослим вчасно помітити тривожні сигнали.

Зміни поведінки це не лише про вік

"Підлітковий вік зазвичай асоціюється з кризою, протестом і гормональними гойдалками. Але іноді за різкими змінами у поведінці може стояти не просто особливість віку, а досвід травми або насильства (психологічного, фізичного, сексуального чи булінгу з боку однолітків чи дорослих)", – зазначає Діана Житня-Кебас.

За даними нещодавнього дослідження Rating Group: 60% дітей, які не переживали цькування, часто обговорюють свої почуття з батьками, а серед тих, хто був об’єктом булінгу, – лише 46%. Найрідше діти говорять про ігнорування, погрози та кіберзнущання – саме ці форми насильства найбільш замовчуються. 

На що варто звертати увагу

Тривога та страх

Це може проявлятися як постійна тривога, панічні стани або необґрунтований страх контакту з певними людьми чи місцями. Підлітки можуть уникати небажаних контактів аж до абсурдних причин, наприклад, закритися в туалеті, щоб не виходити з дому; робити вигляд, що не бачать дзвінка/повідомлення чи робити вигляд, що їх немає вдома.

Замкненість

Закритість, уникання розмов – навіть з тими, кому раніше довіряв/-ла.

Різке емоційне згасання

Підліток раптово може перестати реагувати на те, що раніше приносило радість. Важливо, що цей стан триває понад 2 тижні. Здається, що є мінімум емоцій – ані злості, ані радості. Простежується апатія та відсутність почуттів.

Різкі перепади настрою без видимих причин

Так, саме це може бути віковою особливістю, втім якщо гойдалки сильні та відбуваються часто (сильніші і частіші, ніж зазвичай до цього) – є сенс дослідити стан дитини глибше.

Знецінення себе

Це може проявлятися фразами на кшталт "я нікому не потрібна/потрібен", "я все псую", "всі мене ненавидять".

Порушення сну

Тривожність перед сном. Вона може проявлятися тілесно – у вигляді нервових тиків, неспокійних руках кінцівок, загальній нервозності, а також через присутність нічних жахів, небажанні лягати спати.

Та може бути і навпаки – підлітки можуть "тікати" в сон, ніяк не можуть виспатися. А сама тривалість сну помітно збільшується в кілька разів (по 12 і більше годин за добу, навіть в навчальний період).

Зміни в харчуванні

Тривожна поведінка може проявлятися як неконтрольоване переїдання або навпаки як повна втрата апетиту.

Аутоагресія або ознаки самопошкодження

Порізи, сліди опіків, інші прояви на тілі, які можуть пояснюватися як випадковості: падіння, удар тощо.

Окрему увагу слід приділити фізичним та зовнішнім ознакам: саднам та синцям, подряпинам, крові, для яких немає очевидних причин та появу яких підліток не може пояснити.

Різка зміна стилю одягу

Незважаючи на те, що одяг – це спосіб та бажання проявлятися саме у підлітковий період, це також може бути ознакою проживання складного досвіду. Тут відзначається саме бажання закритися, сховатися, максимально не виділятися в одязі, набагато рідше обирається яскравий помітний одяг.

Різка зміна оточення

Це може бути поява нових, неочікуваних друзів, які різко витісняють усіх попередніх, або ж повна соціальна ізоляція.

Контакт: з собою, з друзями, з дорослими

Якщо підліток взагалі перестає йти на контакт – це не типово, і також може бути сигналом. Якщо помітили зміну в контакті – є сенс дослідити усе поле контактів підлітка. Попитайте у інших дорослих (вчителів, тренерів, батьків – якщо ви вчитель): чи є зміни в форматі комунікації підлітка? Якщо є можливість – можна обережно запитати друзів, якщо впевнені у конфіденційності розмови.

За словами психологині, такі ознаки справді можна зустріти серед більшості підлітків, які не піддаються різним формам насильства. Адже підлітки можуть проявляти імпульсивність, максималізм, чутливість до критики, бажання закритися, недовіру до дорослих, небажання ділитися через сепарацію.

Як же не сплутати це з особливостями віку?

"Особливість віку – про зміну: сьогодні одне, завтра інше. Травматична поведінка – про застрягання: коли один стан триває тижнями, місяцями. Тому важливо не просто відслідкувати різку зміну, але й подосліджувати, чи лишається ця зміна тривалою (більше ніж 2 тижні)", — зазначає Діана Житня-Кебас.

Що робити, щоб підтримати свого підлітка

Будьте поруч навіть тоді, коли вас "відштовхують". Цього факту вже може бути достатньо для відчуття фонової безпеки. Не вимагайте негайних зізнань. Фрази "розкажи все зараз" тільки посилюють тривогу.

Промовляйте, що підтримка доступна. "Я тут, якщо захочеш поговорити". За потреби — залучайте фахівця. Психолог — не покарання, а ресурс. Якщо дитина не готова йти до психолога — це ок, може піти дорослий. Фахівець допоможе розібратись у ваших спостереженнях.

Знайти підтримку та контакти куди можна звернутися по допомогу – можна на сайті "Твоя опора".