П’ять цікавинок про українські діалекти

Любі читачі й ще любіші читачки! Вітаю вас із черговим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики. Приблизно пів року тому я вже писав про цікаві приклади слів із різних діалектів, яких мені накидали вдячні й небайдужі читачі. Сьогодні продовжимо цю тему й обговоримо ще трохи діалектних цікавинок!

Але спершу розберімося з термінами. 

10 слів, яких ви вже не знайдете в українській мові

Найбільша одиниця територіально-діалектного поділу мови — наріччя. Так називають сукупність близьких за своїми ключовими рисами діалектів чи говорів. Ну а діалекти, своєю чергою, діляться на дрібніші говірки.

Наріч в українській мові три — північне (поліське), південно-східне й південно-західне. Наймолодше з них — південно-східне, куди входять середньонаддніпрянський, слобожанський і степовий говори. Воно закінчило формуватися досить недавно, після останніх великих переселень ХІХ-ХХ століть. Найстарше — північне. 

Усе зрозуміло? Тоді перейдімо до цікавих фактів!

Хто такі діалектологи 

Діалекти вивчає наука діалектологія. Саме діалектологи складають словники діалектизмів, малюють атласи наріч і їздять по всіх усюдах, аби розпитувати охочих поговорити людей, як у них у селі називають граблі, кота, грозу чи комаху сонечко. Найцікавіші для діалектолога респонденти — селяни старшого віку, які все життя прожили вдома, не користуються інтернетом і не переймають слів із книжок чи телевізора.

Бо щойно людина кудись переїжджає й доривається до сучасних медіа, як одразу розуміє: так, як говорили у неї в родині, ніхто не говорить, половина слів її рідної говірки для когось смішні чи незрозумілі, й узагалі треба переходити на щиру українську мову, бажано зі словами "файно" і "філіжанка". 

Походження наріч

У говорах і говірках усіх українських наріч досить багато слів чи особливостей вимови, спільних із іншими мовами, які їх оточують, — не лише з російською, а й із польською, білоруською, словацькою, угорською чи румунською.

Всі вони існували там давно й з’явилися дуже природно, під впливом контактів із носіями сусідніх наріч і говорів, які пізніше стали елементами сусідніх мов. Адже мова формується саме на основі говірок і діалектів — шляхом кодифікації (опису, складання словників і атласів).

Політичні кордони держав переважно не пролягають на межі кардинально різних говірок, тому обабіч будь-якого відтинку українського кордону люди говоритимуть однаково, але з нашого боку вони послуговуватимуться діалектом нашої мови, а з їхнього — їхньої. 

Дев'ять свіжих українських слів, які прикрасять вашу мову

Діалектизми можна використовувати на різний лад

• Вони роблять мову красивішою й незвичнішою, але, звісно, зменшують її зрозумілість, якщо ще не стали загальним набутком (філіжанку й тремпель уже, мабуть, знають усі, маринарку, нецки чи щакєт посвячені, а гарадичі чи кавраточка зіб’ють із пантелику більшість слухачів).

• Вони допомагають локалізувати особливості іноземної мови у перекладених фільмах чи книжках (усі пам’ятають, як говорить Геґрід із "Гаррі Поттера").

• Ними можна послуговуватися для герметичності й утаємниченості (згадайте закарпатських бійців, чиї розмови по рації можна й не зашифровувати).

• Розуміння чиєїсь регіональної говірки часто відкриває шлях до невимушених знайомств і приємних смолтоків.

Вплив природних умов

На розмаїття говірок певного краю дуже впливають його природні умови. На степових рівнинах між поселеннями немає значних природних перепон, тому місцеві часто й багато контактують із сусідами, переймають слова й усталюють спільний лексичний запас.

У горах, лісах і болотах вибиратися до сусідів непросто — тому там і негативних сусідських стереотипів більше, й говірки розмаїтіші. Подивіться-но, приміром, на карту діалектів і оцініть різницю між Заходом і Сходом. 

Діалект — це не суржик. Чому?

Суржик виникає з соціально-політичних причин (різний статус двох мов у суспільстві, необхідність користуватись чужою мовою для комунікації з владою чи просування кар’єрною драбиною, більше медіаохоплення престижнішої мови й недоступність ЗМІ рідною тощо) саме на основі кількох мов і діалектів. 

Простіше кажучи, поки вам не треба вирішувати питань із державою, де побутує кілька офіційних мов із неоднаковим статусом, ви говорите своїм діалектом чи говіркою (якщо, звісно, ваші батьки їх пам’ятають і вживають, а не перейшли на статуснішу мову ще до вашого народження).

Переступивши поріг жорстокого світу товарно-грошових відносин, ви починаєте вибирати ту мову чи суміш мов, яка принесе вам більше користі, друзів і грошей. Якщо ви не можете чи не хочете говорити чистою мовою, ви мішатимете рідне, набуте й престижне в одному казані й заговорите так званим суржиком. У ньому, напевно, лишаться звуки вашої рідної говірки, але слова будуть із газет і журналів, інстаграмів і інтернетів. 

Утім, найпрестижнішою мовою зараз стала саме українська, тому суржику стрімко меншає, а діалектів, навпаки, більшає. Давно такого не було! 

П’ять російських слів, які вам важко перекласти українською