Страх бути обманутим: чому він виникає і як навчитися довіряти знову після зради

Довіра є фундаментом здорових стосунків, а страх бути обманутим — природною захисною реакцією, що допомагає уникати небезпеки. Утім, надмірна недовіра може стати перепоною на шляху до гармонійного життя.

Чому люди бояться обману, як минулий досвід впливає на сприйняття оточення і чи можливо навчитися довіряти знову — спеціально для LIGA.Life пояснює членкиня Української асоціації організаційних психологів і психологів праці, кандидатка психологічних наук і бізнес-тренерка Марина Діденко.

Причини страху бути обманутими: вроджена риса чи набутий досвід

Страх бути обманутими — адаптивний механізм, що розвинувся еволюційно, каже Марина Діденко. Він допомагає людині уникати ризикованих ситуацій і соціальних загроз. Частково ця риса є вродженою, адже мозок налаштований розпізнавати потенційно небезпечні взаємодії. Однак значною мірою цей страх формується через життєвий досвід:

— Дитячий досвід відіграє ключову роль у формуванні довіри. Якщо дитина зростала в середовищі, де її потреби систематично ігнорувалися, або вона стикалася з непослідовною поведінкою батьків, це може сформувати тривожний стиль прив’язаності. У дорослому житті такі люди можуть підсвідомо очікувати обману й вибудовувати емоційні бар’єри, щоб уникнути болю.

Американсько-німецький психолог єврейського походження Ерік Еріксон розробив теорію розвитку, згідно з якою перші роки життя пов’язані з тим, щоб дізнатися, чи можна людям навколо вас довіряти вашу турботу та безпеку. За його словами, те, чи навчишся ти цієї довіри або недовіри, відіграє основоположну роль у майбутньому розвитку.

Вплив минулих травматичних подій на здатність довіряти

Довіра є основою здорових стосунків, але для тих, хто пережив травматичний досвід, вона може стати викликом.

Коли людина пережила зраду або маніпуляцію, її мозок формує певну поведінкову модель — бути обережною і не допускати повторного болю, зауважує психологиня:

— Однак це може призвести до гіпернастороженості, соціальної ізоляції або навіть посттравматичного стресового розладу. Крім того, люди схильні проєктувати минулі сценарії на нові ситуації: якщо їх зрадили у минулому, вони можуть несвідомо очікувати того ж від інших.

Разом з тим, Марина Діденко наголошує, що важливу роль у довірі відіграють когнітивні спотворення. Наприклад, узагальнення ("усі люди зраджують"), персоналізація ("я завжди стаю жертвою обману") або бінарне мислення ("люди або чесні, або ні") можуть призводити до посилення недовіри й уникнення соціальних контактів.

Поведінкові й емоційні ознаки проблем із довірою

Серйозні проблеми з довірою можуть проявлятися у поведінкових та емоційних реакціях, що впливають на якість життя та стосунків. Зокрема, людина може постійно сумніватися в щирості близьких, навіть якщо вони демонструють доброзичливість. Вона може підозрювати приховані мотиви за будь-яким проявом турботи та мати звичку очікувати найгіршого розвитку подій, пояснює Марина Діденко:

— Ще однією поширеною ознакою уникати близькості або відштовхувати інших (інколи не усвідомлено, але може бути й навмисно), боячись, що їй завдадуть болю. Вона також може уникати конфліктів, боїться бути відторгнутою або ж, навпаки, надмірно контролювати партнера, прагнучи таким чином убезпечити себе. Такі прояви не тільки погіршують особисті та професійні стосунки, а й можуть спричинити тривожні стани, емоційне вигорання та соціальну ізоляцію.

Людина, яка пережила зраду або розчарування, може довго фіксуватися на негативному досвіді, зосереджуючись лише на потенційних ризиках, а не на позитивних якостях людей.

Психологиня радить перевірите себе за допомогою наступних запитань:

• Ви часто відчуваєте занепокоєння з приводу того, як ви взаємодієте у стосунках із партнером (партнеркою) або людьми.
• Ви сумніваєтеся в словах чи вчинках людей, навіть якщо вони проявляють доброту.
• Вам важко відкрито говорити про свої емоції чи особисті проблеми.
• Ви боретеся з ревнощами, навіть коли немає причин.
• Ви уникаєте конфліктів за будь-яку ціну, боячись, що розбіжності призведуть до розриву стосунків або втрати контактів.
• Ви відштовхуєте людей ще до того, як вони встигнуть завдати вам болю.
• Ви відчуваєте емоційну роз'єднаність, навіть коли перебуваєте у відданих стосунках.

Вплив недовіри на стосунки в парі, дружбі та на роботі

Недовіра може проявлятися в різних сферах життя, пояснює Марина Діденко:

• У парі: створює дистанцію, ревнощі, контроль.
• У дружбі: заважає відкритості, породжує конфлікти.
• У роботі: призводить до мікроменеджменту й низької ефективності команди.

— Недовіра у професійному середовищі може бути особливо руйнівною. Якщо людина постійно очікує обману, вона не здатна працювати в команді та делегувати обов’язки. Це призводить до емоційного вигорання й конфліктів.

Розмежування здорової обережності та патологічної недовіри

Здорова обережність, каже Марина Діденко, це усвідомлене оцінювання ризиків без надмірної тривожності та постійного очікування зради. Вона дозволяє будувати стосунки на основі реальних спостережень, конкретних дій і досвіду:

— Патологічна недовіра натомість характеризується постійною підозрілістю, генералізованим страхом бути обманутим та емоційною закритістю, що заважає нормальному функціонуванню в суспільстві.

Самостійне подолання страху чи необхідність допомоги спеціаліста

У легких випадках можна працювати самостійно, але якщо недовіра глибоко вкорінена та пов’язана з травмами, краще звернутися до психолога.

— Робота зі спеціалістом допоможе не лише зрозуміти причини недовіри, а й знайти індивідуальні інструменти для її подолання, — підсумовує психологиня.

Універсальні поради для відновлення емоційної рівноваги після зради чи розчарування

— Втратити довіру — боляче, але її можна поступово відновити. Це стосується не лише довіри до інших, а й до себе. Важливо також подбати про емоційну рівновагу, щоб рухатися вперед без страху повторення болючого досвіду, — зауважує Марина Діденко.

Ось практичні техніки, які допоможуть у цьому процесі:

• Робота з емоціями. Дозвольте собі прожити гнів, сум чи розчарування, не пригнічуючи їх. Усвідомлення своїх почуттів – перший крок до зцілення.
• Практика уважності. Навчіться помічати та приймати свої емоції без осуду. Використовуйте техніку "стоп-кадру": запитуйте себе, що саме ви зараз відчуваєте та що це викликало.
• Відновлення довіри до себе. Перш ніж знову довіритися іншим, важливо навчитися покладатися на себе та свої рішення. Самоспівчуття й позитивне самосприйняття допоможуть зміцнити внутрішню стабільність.
• Аналіз тригерів. Визначте, які ситуації або слова викликають у вас страх чи недовіру, та навчіться реагувати на них більш усвідомлено.
• Робота з негативними переконаннями. Після зради часто з’являються думки на кшталт "ніхто не заслуговує довіри". Важливо вчитися помічати такі установки та замінювати їх більш реалістичними.
• Відкрите спілкування. Недовіра часто виникає через припущення та страхи. Вчіться говорити про свої переживання з близькими — це допоможе зміцнити стосунки.
• Залучення підтримки. Спілкуйтеся з людьми, які готові вислухати та підтримати вас. Це може бути друг, партнер або психолог.
• Фізичні практики. Йога, дихальні техніки й фізична активність допомагають зменшити стрес і повернути внутрішню рівновагу.
• Поступове відкриття іншим. Не поспішайте — починайте з малого. Дозвольте собі довіряти в дрібницях, перевіряйте реакції людей і будуйте нові відносини без тиску на себе.