Мені соромно, що я не на фронті. Про почуття провини та як допомогти Україні
Фото: depositphotos.com

Початок повномасштабної війни з РФ об’єднав українців. Хтось йде на фронт та у ТрО, хтось – допомагає збирати провізію, готувати їжу, спростовувати фейки або ж блокувати сайти з пропагандою. Проте через неможливість допомогти грошима, часом чи навіть силами виникає відчуття провини, картання та завищених вимог до себе.

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

LIGA.Life розпитала психотерапевтку-консультантку у підході КПТ Анастасію Ніжнік та практикуючого психолога Олександра Савчина про способи боротьби з відчуттям провини, а також зібрала альтернативні методи допомоги Україні. 

Як позбутися картання

"Відчуття провини та картання – універсальні емоції, які наразі розповсюджені серед українців. Якщо ці відчуття стають більш інтенсивним та токсичними, то, окрім зовнішнього ворога, ви маєте власного – внутрішнього", – каже Олександр.

Головна задача – подолати внутрішнього ворога, який шкідливий як для вас, так й оточуючих. 

Олександр радить скористатися техніками:

  1. Запитайте себе: "Яка користь для мене від картань?". Якщо ви не бачите її, то скористайтеся візуалізацією.

  2. Уявіть, що хочете зробити для себе та своєї країни щось цінне, але до вас підходить персонаж (втілення токсичних емоцій) і каже: "Що ти робиш? Усі на фронті стоять, а ти якісь пакети збираєш чи сидиш у бомбосховищі, переховуючись?".

  3. Що з ним робити? Персоналізація картання та нав’язливих думок допомагає подолати їх. Тому уявіть, як знищуєте цього персонажа.

  4. Якщо це не допомагає, спробуйте техніку "дистанціювання від думок". Ваше завдання – відпустити їх. Наприклад, уявіть, що ваші думки – листочки, які течуть струмком вниз повз вас. Також поширеною метафорою є думки – повітряні кульки, які летять у небо.

"Завжди можна сказати, що ви робите недостатньо. Уявіть, вас взяли в ТрО. Ви починаєте картати себе, чому не на фронті. Ви в складі ЗСУ. Виникає відчуття провини, що сьогодні вам не вдалося знешкодити ворога. Наступного дня вам вдається. Знову виникає картання – "чому так мало?". І так нескінченно. Так ви знецінюєте будь-які свої дії. Пам’ятайте, що все, що ви робите, – цінне", – наголошує Олександр.

Як допомогти Україні

Завжди можна знайти, чим допомогти. Робіть маленькі рухи в напрямі своїх цінностей: патріотизму, миру, родини, друзів. 

"Саме у нашій співпраці та єдності сила. Захищають країну не лише воїни на передовій. Захищають ті, хто робить те, що вміє робити, – віддано, ефективно і на благо іншим. У кожного наразі своє місце в загальному строю вартових безпеки. Перечекати, хвилюючись, за стрічкою новин – не варіант. Бо ваша тривога не матиме виходу, вона стане вашою постійною супутницею", – пояснює Анастасія.

Як допомогти:

  1. Підтримуйте армію матеріально – донати в громадську ініціативу "АРМІЯ SOS", благодійний фонд "Повернись живим", волонтерську спільноту VATRA. Також можна перевести кошти з єПідтримки та на спецрахунок Нацбанку на потреби армії.

  2. Станьте донором, якщо не маєте протипоказів. Про потребу у крові в різних містах України можна дізнатися на Facebook-сторінці або на сайті Donor.ua. Також є бот у Telegram – @bloodagentsua_bot.

  3. Скаржтеся на сторінки у соцмережах, які підтримують Росію або поширюють дезінформацію.

  4. Станьте волонтером. Наприклад, долучайтесь до Telegram-каналу "Українська волонтерська служба", де сповіщають де, кому і чим ви можете допомогти.

  5. Поширюйте достовірну інформацію про події в Україні у своїх соцмережах.

  6. Якщо ви маєте друзів чи знайомих за кордоном, зверніться до них та поясніть, як саме вони можуть допомогти: матеріально, придбати ліки, речі, техніку, прийняти у себе біженців тощо.

  7. Якщо знаєте іноземні мови, зверніться до українських ЗМІ чи медійних проєктів. Більшість з них шукає перекладачів для іншомовних хронік.

  8. Якщо у вас немає доступу до мережі через те, що більшість часу проводите в бомбосховищах, то придивіться до людей навколо вас. Можливо, хтось переживає тривогу та страх, а ви в ресурсі і можете психологічно допомогти цій людині.

  9. Не забувайте турбуватися про себе. Адже якщо ваше самопочуття, як фізичне, так і психічне, буде жахливим, то ви не зможете нікому допомогти, зауважує Олександр.

"Є "невидимі" герої, які печуть хліб, доставляють його, працюють на АЗС і ремонтують авто. Ті, хто готує їжу для ТрО та налагоджує роботу між волонтерами різних країн, хто висвітлює новини, спростовує дезінформацію. Ті, хто вішає на бордах послання ворогу, та ті, хто займає розмовою чи грою дитину в укритті. Люди, які стараються облаштувати бомбосховище необхідним і привносять мінімальний затишок. Хто зовсім не має сил, але вірить у молитву – моліться. Це теж ваш внесок з думкою про інших. Формати та способи допомоги є різноманітні і їх нескінченна кількість. Знайдіть свій – у чому ваші можливості на цей момент і в чому ваша сила. Вона точно є!", – радить Анастасія.

Читайте також: