Одержимість калоріями та ідеальним тілом. Як соцмережі впливають на харчові звички

15-річній Аліні поставили діагноз – анорексія. Вже три місяці вона перебуває на лікуванні. Все почалось з нового захоплення – приготування їжі, тестування рецептів. Згодом мама Аліни – Євгенія – помітила, що донька різко перейшла на раціон із щоденною калорійністю 200-300 ккал. 

Інформацію про схуднення дівчинка черпала у Telegram-каналі з описом: "Дам стусана під зад і схудну тебе". Нині на каналі майже 10 000 учасників. Судячи з коментарів, більшість із них – підлітки. Пости присвячені рецептам із мінімальною калорійністю, пропаганді голоду та обговоренню розладів харчової поведінки (РХП). Все це супроводжується світлинами дівчат із дефіцитом ваги.

Історія Аліни непоодинока. Шість українських дієтологинь розповіли LIGA.Life, що мають пацієнтів, які худнули за дієтами із соцмереж або порадами блогерів. Попри те, що у світі набирає обертів тренд на бодипозитив, дієтична культура все ще процвітає.

LIGA.Life вирішила розібратись, чому та як соцмережі впливають на сприйняття власного тіла та харчові звички, що не так із популярними марафонами схуднення та чому батькам підлітків треба особливо слідкувати за харчуванням дітей.

Соцмережі диктують тренд на фігуру

Кожна людина має образ власного тіла – сприйняття та відчуття зовнішнього вигляду. Він може змінюватись під впливом обставин, наприклад, коли батьки/родичі/партнер часто коментують власну зовнішність та оточення, підтримують дієтичну культуру та керуються установками, як: "не можна їсти після 18:00", "після свят треба сісти на дієту" тощо.

Окрім цього, один із найпоширеніших зовнішніх впливів – стрічка в соцмережах зі світлинами "ідеального життя" успішних та красивих людей. За кадром, instagram-масками або фільтрами в Photoshop ховаються такі ж люди, як кожен із нас: зі зморшками, нерівним тоном шкіри чи складками на животі. 

Однак не всі це розуміють. У людей із нестійким образом власного тіла може формуватися уявлення: "Я також маю ідеально виглядати! Інакше я лінивий/без сили волі/слабкий".

П’ять років тому Марині діагностували нервову анорексію. Аналізуючи свій досвід, розуміє, що бажання змінити власне тіло з’явилось під впливом "ідеальних картинок" в Instagram та Pinterest. Каже, що кожна подібна світлина викликала порівняння з власним тілом.

"Хотілось перевершити тих ідеальних дівчат із соцмереж. Відмовлялась від їжі, шукала нові дієти, читала про ліки для схуднення та отримувала підтримку в групах, де об’єднувались такі ж люди – з одержимим бажанням "перебудувати" власне тіло", – розповідає дівчина. 

За словами нутриціологині Даріни Марченко, порівняння себе з іншими може викликати два полярних стани – "Я недостатньо (худий/підтягнутий/спортивний)" та "Я занадто (товстий/лінивий)". Результат – людина спирається не на відчуття та потреби тіла, а на "норми", які диктують рольові моделі – блогери, інфлюенсери або зірки. 

Переважна більшість із них не є експертами у здоров’ї чи харчуванні. Забуваючи про відповідальність за свої слова, можуть популяризувати шкідливі установки:

• "щоб схуднути – обов’язково треба рахувати калорії";

• "треба готувати тіло до весни/літа";

• "необхідно худнути після свят";

• "така вага не для дівчат";

• "булочки – їжа для товстих".

"Вони можуть сказати це жартома. Однак для підписника, який має нездорові відносини з власним тілом, це тригер: "Мій улюблений блогер сказав, що дівоча вага має бути менша за 60 кг. Треба худнути", – пояснює нутриціологиня. 

Користувачі розповідають про свій шлях втрати ваги, показують щоденний раціон, тренування в спортзалі, свої фото "до" та "після", рекламують марафони схуднення. 

Більшість цієї інформації не має експертизи й транслює гучні, нереалістичні, а часом шкідливі твердження: "перестань це їсти і швидко прийдеш у форму", "як перебити голод", "безмежно щаслива після схуднення", "позбутися целюліту за 4 дні" тощо.

Підлітки у зоні ризику

Лікарка-психологиня та психотерапевтка Лідія Кривоносова працює з розладами харчової поведінки. За роки практики помітила тенденцію – все частіше соцмережі впливають на образ власного тіла та харчові звички молодшого покоління. Тобто ця проблема у ранньому підлітковому віці (9-12 років) нині стає більш розповсюдженою.

"У підлітковому віці тіло змінюється, деякі частини округлюються, як груди та стегна. З одного боку, це може помітити сам підліток. Однак часто це підкреслює оточення: батьки, родичі, друзі, однокласники, соцмережі", – пояснює психологиня.

Дієтологиня Ольга Гордієвич працювала з підлітком, який за дуже короткий проміжок часу втратив 10 кг. У соцмережах він дізнався, що для схуднення потрібен дефіцит калорій. Тож дотримувався максимально низькокалорійного раціону. Також маркував продукти словами "калорійне", "жирне", "шкідливе". 

"Це Instagram-маркування, яке спрощує вибір їжі для людей, які не розбираються у нутретивній щільності та обміні речовин. Спиратися на такий розподіл продуктів – підвищувати ризик проблем зі здоров’ям та розладів харчової поведінки", – пояснює Ольга. 

У підлітковому віці важливо, щоб батьки були поруч із дітьми. Вони мають обережно, ненав’язливо та без тиску цікавитись емоційним станом та харчовими звичками дитини. Психотерапевтка радить дорослим:

• Слідкуйте за власними висловлюваннями. У нашому суспільстві заведено коментувати зовнішній вигляд інших людей. Тож ваша задача – уникати подібних висловлювань при дітях. Інакше це зміщує акцент: "Я хороший, коли маю гарний вигляд".

• Формуйте здорове ставлення до їжі та режиму харчування. Раціон має бути збалансованим і містити джерела важливих поживних речовин. Детальніше про це – читайте за посиланням. Також слідкуйте за режимом харчування дитини. Щоб не було одного прийому їжі на день та хаотичних перекусів. За можливості їжте разом. 

• Цікавтесь емоційним станом дитини. Адже розлади харчової поведінки часто виникають через внутрішні переживання. Питайте дітей: "Як пройшов твій день?", "Що тебе турбує?". Помічаєте, що дитина намагається схуднути, відмовляється від їжі – поговоріть із нею про це. Також Лідія радить звернути увагу на підхід тренерів спортивних гуртків. Часто вони змушують дітей слідкувати за вагою, що також може викликати зміни харчових звичок.

• Не бійтесь звертатись до спеціалістів за допомогою і не ставте діагнози самостійно. Зазвичай із такими питаннями працюють одразу два спеціалісти: психолог та дієтолог. У разі діагностування розладів харчової поведінки до процесу можуть залучити психіатра.

Марафони схуднення: "за" та "проти"

На гачок "треба схуднути" потрапляють не лише підлітки. Дієтологи стверджують, що серед пацієнтів часто зустрічаються дорослі люди з досвідом марафонів схуднення та екстремальних дієт.

Як працюють марафони: учасник, який заплатив гроші, отримує доступ до раціону та курсу фізнавантажень. Перед початком програми робить заміри параметрів та ваги. 

Зазвичай впродовж марафону учасники діляться стравами, тренуваннями, результатами, переживаннями з організатором, експертами та іншими учасниками в окремому чаті.

Після закінчення марафону учасники повторно роблять заміри ваги та параметрів і діляться фото "до" та "після". Інколи ведучі чи експерти обирають переможців. 

Тобто можна припустити, що марафони такі популярні через:

• надання бази знань про харчування/рецепти/відео з тренуваннями, якої бракує людям у повсякденному житті;

• постійна підтримка та контроль від інших учасників/тренерів/організаторів, яка посилює мотивацію, дисциплінує та не дає опустити руки;

• фінансова мотивація, адже учасники платять за це гроші. 

Нині Наталя Пиріг бере участь в одному з таких марафонів: "Спорт дає мені гарне тіло та заряджає енергією. Тож вирішила займатися цим регулярно. Самій зробити це складно, зрозуміла, що марафон може в цьому допомогти. Його тривалість – 21 день".

Сьогодні марафон їй подобається. Він дисциплінує, чого бракує Наталі у повсякденному житті. Програма не передбачає обмежень в їжі, а фізактивність не дуже складна. Після тренувань відчуває лише задоволення та легкість, каже Наталя. Однак через потребу в регулярному дотриманні програми дещо важко психологічно. Та дні відпочинку все ж є, додає жінка.

Попри те, що історія Наталі надихає, дієтологи часто стикаються з негативними наслідками марафонів:

• Недобросовісні експерти

Ринок марафонів схуднення настільки великий, що поруч із професійними тренерами та нутриціологами стоять люди, які самі змогли схуднути й тепер продають цей рецепт іншим.

До дієтологині Лори Філіппової звернулась дівчина, яка брала участь у марафоні ексучасника шоу "Зважені та щасливі". Марафон передбачав дуже обмежене і незбалансоване харчування. Після нього у дівчини загострились хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту та виникли інші проблеми зі здоров’ям.

"Люди повинні розрізняти: власний досвід та експертні знання. На досвіді не вчать будувати раціон, максимум – мотивують. Хочете взяти участь у марафоні – не соромтесь запитати в експерта про знання та освіту", – радить Лора.

• Відсутність індивідуального підходу

Марафони базуються на уніфікованій системі харчування та фізактивності. Тобто, поки одним раціон та фізактивність підходить, в інших – викликає проблеми зі здоров’ям.

Наприклад, у кожної людини своя готовність організму до фізнавантажень. Тож тренування варто підбирати індивідуально, зважаючи на стан здоров’я, наявність травм та фізпідготовки.

• Короткочасний результат

"До мене часто звертаються дівчата та жінки, які не знають, що робити після марафонів. Їм дійсно вдалось втратити вагу, але на короткий час. Далі підтримка від ведучого марафону закінчується, мотивація зникає. Так люди можуть повертатися до попередніх харчових звичок і знову набирати вагу, інколи навіть із надлишком", – розповідає дієтологиня Євгенія Розум.

• Психологічний тиск

Не всі учасники худнуть однаково. Відповідно, у людей, які схудли менше, можуть виникати питання до себе: "Як іншим вдається, а мені – ні? Я не такий/а, як всі!". Результат – зниження мотивації, пригнічення, переїдання або навпаки – пошук інших способів схуднути, часто більш екстремальних.

Зменшення ваги не принесе щастя

Отже, соцмережі дійсно мають значний вплив на сприйняття власного тіла та харчові звички. Інколи ми навіть не помічаємо, як виникає бажання схуднути, знайти дієту чи піти у спортзал. 

"У 90% випадків люди хочуть полюбити себе, а не схуднути. Соцмережі нав’язують образ: втратиш 10 кг і будеш впевненим, із купою друзів та коханою людиною. Однак у реальності схуднення – це лише менша цифра на вагах, а не запорука щастя. Якщо у вас немає гармонії з власним тілом, втрата ваги нічого не вирішить", – стверджує нутриціологиня Даріна Марченко.

Тож перш ніж сісти на дієту чи знесилити себе кардіотренуваннями, запитайте:

• Навіщо мені худнути?

• Що я хочу цим досягнути?

• Що це мені дасть у перспективі?

• Як менша цифра на вагах змінить моє життя?

"Відповідь у стилі "хочу влізти у джинси" – абстрактна. Ймовірно, бажання схуднути викликане зовнішнім чинником, а не внутрішньою мотивацією. Коли ми робимо те, чого не хочемо, відчуваємо сум, розчарування та інші неприємні переживання. Це погіршує якість життя", – пояснює Лідія.

До того ж одержимість підрахунком калорій, продуктами, кількістю кроків чи спаленням калорій може лише підвищити тривожність, а якщо це не вдається – самокритику. Поступово головним сенсом життя стане їжа та цифра на вагах, що може призвести до розладів харчової поведінки – серйозної проблеми у сфері психічного здоров’я.