Уявіть, що ваше життя – це багаття. Не те, яке яскраво палає на гірській галявині під гітару, а таке, де залишилося кілька вуглинок, що тліють. Ви кидаєте в нього ще й ще дрова, а воно – ані пари з уст. Відчуваєте, як під грудною кліткою збирається клубок, а в голові — каша з незакритих завдань і "треба зробити вчора"?

І тоді виникає думка: "Може, ну його?" Але ми вперто продовжуємо підкидати дрова, ніби це врятує.

Вигорання: як не стати емоційним вугіллям
Психологиня Єлизавета Птиця
Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку
Вже передплатили?
поради психологаемоційне вигоранняемоційне виснаження