Побори з батьків та вчителів. Як фінансуються школи, пояснює освітній омбудсман
Ілюстративне фото: пресслужба КМДА

Стаття 78 Закону України "Про освіту" визначає, що держава забезпечує асигнування на освіту в розмірі не менше ніж 7% валового внутрішнього продукту коштом державного, місцевих бюджетів, також інших не заборонених законом джерел фінансування.

Що насправді відбувається з фінансуванням шкіл в Україні, пояснює освітній омбудсман Сергій Горбачов.

Як фінансуються школи 

З державного бюджету школи отримують освітню субвенцію на оплату праці з нарахуваннями педагогічним працівникам. 

Також для закладів загальної середньої освіти з державного бюджету виділяються субвенції на підтримку Нової української школи, організацію інклюзивної освіти, субвенція "Спроможна школа для кращих результатів" для підтримки опорних шкіл – на ремонти, закупівлю обладнання та автобусів. 

Проблеми фінансування шкіл

Прозорому та відкритому розподілу коштів перешкоджає неузгодженість відкритих даних щодо фінансування шкіл, відсутність верифікованих реєстрів учнів та вчителів.

Немає нормативів забезпечення закладів освіти, відповідно відсутні повні дані витрат на одного учня з урахуванням коштів державного, обласного та місцевих бюджетів, коштів батьків. 

Через це кошти розподіляють нерівномірно та суб’єктивно.

Часто трапляється так, що субвенція не доходить до шкіл, оскільки накопичуються в областях чи на рівні міст або ОТГ.

Немає чіткого алгоритму, за яким школи можуть отримати гроші на підвищення кваліфікації вчителів, тож часто вони це роблять власним коштом.

Проблеми з виплатою зарплат вчителям

До освітнього омбудсмана часто звертаються директори шкіл зі скаргами на те, що грошей на виплату зарплат педпрацівникам – недостатньо.

Через це вони вимушені зменшувати надбавку за престижність, економити на виплаті премій, матеріальної допомоги на оздоровлення педагогів. 

В освітній субвенції закладена виплата 25% надбавки за престижність.

Але, через неправильний розрахунок управліннями освіти, інколи ці кошти не доходять. 

Ще одна причина цього у тому, що субвенція не бере до уваги школи та ставки вчителів, а лише учнів, бо саме їм надається освітня послуга.

Розмір субвенції знижується для шкіл із малою кількістю учнів.

Також є випадки, коли органи управління освітою економлять освітню субвенцію, щоб використати її пізніше.

За даними Міністерства фінансів України, станом на 1 січня 2021 року на рахунках місцевих бюджетів утворилося 5,3 млрд грн невикористаних залишків освітньої субвенції. 

Це економія за кілька років. 

Матеріально-технічне забезпечення шкіл

Утримання та розвиток, матеріально-технічне забезпечення шкіл фінансують органи місцевого самоврядування.

Головна неузгодженість у фінансуванні – відсутність орієнтовних нормативів забезпечення учнів.

Територіальні громади сіл (селищ, міст) забезпечують школи залежно від розміру свого бюджету.

Але не всі ОТГ мають достатні бюджети, тож в одних школах роблять ремонти, купують нове обладнання, а в інших – час від часу "латають дірки".

Часто фінансове навантаження по утриманню шкіл перекладають на плечі батьків. Це відбувається навіть у громадах, які можуть фінансувати свої заклади освіти.

Директору школи простіше звернутися до батьків, ніж до відповідного управління освітою. 

Побори з батьків та педагогів 

У багатьох громадах батьки роблять ремонти, купують товари, послуги та продукти для шкіл.

До освітнього омбудсмена зверталися батьки, які скаржилися, зокрема, на вимогу здавати кошти на туалетний папір та паперові рушники, комп’ютерне обладнання для вчителя, вимогу придбати шкільну форму певного кольору в певному магазині тощо. 

Дуже часто побори перетинаються з дискримінацією та булінгом.

Частину батьківських коштів збирають до різноманітних благодійних фондів і громадських організацій, які начебто пов’язані із закладами освіти. 

Утримання цих фондів і громадських організацій, а також заробітна плата їх працівників здійснюється також коштом батьків. 

А гроші, які накопичуються на рахунках, не завжди використовуються для фінансування потреб закладів освіти. 

У багатьох школах кошти збираються готівкою так званими батьківськими комітетами або/та вчителями, і лише невелика частина батьківських коштів надходять на спецрахунки й відображені в кошторисах шкіл. 

Основна функція батьківського комітету перетворилася на вирішення організаційних і матеріальних питань. Навіть організація масових заходів у школах, урочисті події із привітанням вчителів на свята, похід до театру або музею зводяться до збирання коштів. 

А ще додається збирання коштів на "потреби класу", прибирання, вирішення різних дрібних побутових питань. 

Скарги до освітнього омбудсмена демонструють, що примусове вимагання благодійних внесків із батьків на утримання – одна з найгарячіших проблем освіти.

Вона загострилася під час пандемії, адже фінансовий стан родин погіршився, а частина батьків втратили роботу.

Досліджень щодо обігу та кількості батьківських коштів, які витрачаються ними на утримання закладів освіти, поза межами сплачених податків не проводилося. 

Громадська організація "Батьки SOS" 2017 року намагалася з’ясувати, скільки коштів здають батьки на потреби шкіл і садочків міста Києва, і за їхніми даними, це близько 2 млрд грн на рік. Але скільки цих коштів було витрачено саме на утримання закладів освіти, невідомо.

Вчителі також скаржаться на примус частину своєї заробітної плати витрачати на утримання закладів освіти та оцінювання їхньої професійної діяльності залежно від розміру витрачених коштів. 

Як покращити систему фінансування шкіл

Щоб покращити систему фінансування шкіл, освітній омбудсман пропонує:

  • Створити загальнодоступну інформаційну освітню систему, яка дозволить моніторити, аналізувати фінансову й нефінансову інформацію, формувати аналітичні звіти по кожному із процесів; 
  • Створити узгоджені та верифіковані реєстри учнів та вчителів;
  • Розробити прозору й відкриту процедуру розрахунку та розподілу освітніх субвенцій від МОН до закладів освіти й навпаки;
  • Розробити орієнтовні нормативи забезпечення учнів різних рівнів освіти;
  • Сприяти розвитку приватних шкіл та отриманню ними субвенції;
  • Зменшити та легалізувати коштів батьків учнів на утримання шкіл;
  • Дати фінансову автономію школам; 
  • Навчити працівників органів управління освітою та керівників закладів освіти розраховувати освітньої субвенції;
  • Запровадити дієвий механізм фінансування порядку підвищення кваліфікації педагогів;
  • Внести зміни до законодавства, якими зобов’язати директора школи формулювати потреби закладу та звертатися до засновника із запитами щодо їх виконання. А засновника – зобов’язати надавати аргументовані відповіді на ці запити із вказанням можливості їх виконання та орієнтовними термінами.

Читайте також: Останній дзвоник. Скільки коштів витратили на захист столичних шкіл від COVID-19