Смажені голуби, мізки мавп та піца з бананів. Що дивує українців в харчуванні іноземців

Якби у вас попросили описати якусь країну, про що б ви згадали? Мова, природа, видатні памʼятки та особистості. А як щодо гастрономії? Чи не думаєте ви про піцу, коли згадуєте про Італію, або вареники та борщ, коли описуєте Україну? 

Національна кухня кожної країни формується на основі історії, клімату, релігії та є невіддільною частиною її культури. Подекуди одна страва без слів може розповісти туристу про життя в цій країні.

LIGA.Life спробувала дослідити харчування людей з різних куточків світу очима українців, які мають досвід життя за кордоном. Вони розповіли про те, яким є раціон місцевих жителів, що їх дивує у харчовій поведінці та чи дійсно є країни без самобутньої гастрономії.

Мультикухня США, Канади, Австралії та Нової Зеландії

Ці країни в народі називають "емігрантськими". Саме тому їхня гастрономічна культура – калейдоскоп страв, смаків та поєднань різних національностей. Відтак опитаним українцям було складно виокремити основні продукти місцевих жителів. Але що точно їх всіх обʼєднує — так це любов до мʼяса та барбекю. 

"Канадці дуже люблять готувати мʼясо на грилі. Цей гаджет є ледь не у кожного на балконі! — розповідає Тетяна Кузьменко та додає: — Типова канадська страва – poutine (читається "путІн"), це картопля фрі з додавання сиру, мʼяса та кетчупу. Її навіть подають в місцевому McDonald's".

У США також багато мʼясних страв, розповідає Богдан Караван. Наприклад, в Техасі та сусідніх штатах дуже люблять брискет – яловичу грудинку, приготовлену на грилі або в духовці. Ще одна популярна страва – pulled pork (рвана свинина) та різноманітні стейки.

"А найпопулярніший гарнір – це картопля (пюре, смажена, у фритюрі). Однак у штатах, розташованих на березі океану, доволі багато їдять риби та морепродуктів, — розповідає Богдан та додає: — Загалом основний спосіб приготування будь-якої страви – смаження. Мало хто готує на пару або варить. Також дуже рідко подають супи".

Стейки та барбекю поширені й в Австралії, додає Інна Лемза. Окрім звичних видів червоного та білого мʼяса, на прилавках магазинів можна знайти мʼясо крокодила та кенгуру. Також місцеві їдять чимало риби та морепродуктів. Адже країна оточена океанами. 

Однак, за словами Інни, харчування населення залежить від їхньої національності: "Азійці віддають перевагу білому рису та курятині, вихідці з Західної Європи зазвичай готують страви середземноморської кухні. Загалом серед австралійців популярні: барбекю, японські та італійські страви і High Tea – підвечірок з солодкими та солоними закусками, які подають на триярусній посудині, та чаєм".

Нова Зеландія розташована на перехресті азійського та австралійського впливу. Саме з цих двох регіонів завозять продукти до острівної держави. Основним гарніром вважається рис, також полюбляють батат, а найпопулярніший вид мʼяса – баранина. Натомість свинину знайти складно, розповідає Тетяна Позняк. 

"Місцеві їдять дуже просту і сезонну їжу. Адже поза сезоном продукти дуже дорогі. Наприклад, огірок коштує 5-6 новозеландських доларів – приблизно 110-132 грн!" – каже Тетяна. 

Говорячи про продукти, варто згадати й харчову поведінку місцевого населення. Так, в Канаді та Австралії полюбляють заморожені напівфабрикати, які можна швидко приготувати без особливих зусиль. 

Також австралійці люблять стритфуд зі стравами різних кухонь світу. Хоча, з іншого боку, багато людей дотримуються здорового способу життя: тренуються, слідкують за харчуванням. Адже цьому сприяють комфортний клімат та доступність якісних овочів і фруктів майже цілий рік. 

Цікавим є й споживання алкоголю в цих країнах. Попри те що Австралія – виробник червоного та білого вина, місцеві частіше віддають перевагу коктейлям на основі лікерів, ігристих вин тощо, ділиться спостереженнями Інна.

За словами Тетяни, в канадських супермаркетах немає алкоголю. Він продається тільки в спеціальних liquor store.

"Для вечірки, де буде багато людей, потрібно брати ліцензію на алкоголь. Навіть якщо місце проведення – ваш дім. Тут вважається, що алкоголь – зло", – розповідає Тетяна.

У США алкоголь – дуже дорогий, каже Богдан. Найбільше пʼють вино та пиво.

"Але в них немає такої культури, як в нас: запрошуєш в гості людей, сідаєш за стіл, їси, розмовляєш, пʼєш вино. Вони зазвичай їдять 15 хвилин, потім грають в настільні ігри або дивляться телевізор", – додає він. 

Солодке пиво та піца з бананами в Бразилії

На відміну від сусіднього континенту, в Бразилії є чітко виражена національна кухня. Повсякденний раціон зазвичай складається з рису та бобових. Також звичними продуктами є мʼясо, овочі й морепродукти.

"Якось був в гостях у сімʼї, яка живе на березі затоки. Вони закидають сітку у водойму, ловлять раків та крабів, а потім тушкують їх у великій каструлі. Також в Бразилії ростуть кокоси. В гостях в однієї бабусі куштував цікавий десерт: вишкрябують кокосову стружку, посипають цукром і ставлять в духовку запікати", – розповідає Марко Сировой. 

Річ у тім, що в Бразилії росте інший сорт цих плодів. У них міцна текстура, подібна до картоплі. Такі банани зазвичай варять або запікають, наприклад у складі піци. Дуже калорійна страва виходить, каже Марко.

"Помітив дві крайнощі бразильців: вони – або фітнес-фанатики, які максимально правильно харчуються та тренуються, або люди з надлишковою вагою через доволі вуглеводний раціон (рис, бобові), – ділиться спостереженнями Марко та додає: — Одного разу моя знайома Бруна готувала та їла цю піцу з бананами вночі. Я запитав її, чому саме зараз, це ж шкідливо та дуже калорійно. Вона відповіла: "Я їм піцу на ніч і відчуваю себе щасливою. А ви, європейці, дуже дивні, не робите цього, ще й  прокидаєтесь зранку з кислим обличчям і йдете бігати".

Марко працював у Бразилії в розпал чемпіонату світу з футболу. Це дозволило побачити яскравий приклад вуличної гастрономії. Під час матчів бразильці сідали посеред вулиць, пили пиво, їли смажене на грилі та ретельно подрібнене мʼясо. Його подають з кубиками свіжих овочів – з помідорами, огірками тощо.

Це не дивно, адже у повсякденному житті після роботи бразильці зазвичай йдуть до вуличних барів, де також пʼють пиво, їдять снеки, смажене мʼясо і спілкуються. До речі, пиво – найпоширеніший алкогольний напій. Однак на смак воно солодке. Також на пляжах готують коктейль на основі кашаси (віскі з екстракту цукрової тростини) – кайпірінья. 

"Серед особливих напоїв – лікер Paratudo. Дуже міцний тягучий напій на основі мʼятних трав. Спочатку всередині все палає від міцності. Потім починають діяти трави, "обпікаючи" холодом горлянку та стравохід", – описує Марко.

Східна екзотика Туреччини, ОАЕ та Єгипту

Базовий продукт усіх трьох країн – рис. Наприклад, в Єгипті його подають до всього, навіть картоплі, розповідає Софія Бейгул. У Туреччині рис входить у склад сарми (фарш з рисом у виноградному листі). З ним також подають курку, яловичину та кебаб, додає Анна Далкиран.

Поєднання курки та рису характерне й для харчування ОАЕ. Часто до крупи додають шафран або навіть родзинки, розповідає Анастасія Шкуринська. До речі, традиційно в арабських країнах їдять рис руками, вмокаючи в йогурт. Задля автентичності цю традицію підтримують під час трапез в пустелі. Але в ресторанах та вдома вже користуються столовим наряддям. 

Окрім курки, в мусульманських країнах можна зустріти яловичину та баранину.

Є й мʼясо верблюдів, але це доволі коштовний продукт, тож не кожному єгиптянину по кишені.

"Турки їдять дуже багато мʼяса – кебаби, донери тощо. Щоправда, через ріст цін більшість їдять курку, ніж яловичину, телятину чи баранину", – розповідає Анна.

Якщо єгиптяни експериментують з голубами, то турки – з субпродуктами баранини. Наприклад, готують кокореч – смажені баранячі кишки з овочами, загорнуті у хліб, або суп келле-пача, що вариться з голови та ніг барана. 

Попри схожі інгредієнти та особливості гастрономії, три українки по-різному описують національні кухні країн, де нині проживають. 

"У Єгипті справжній культ їжі. Харчуються жирно, багато (навіть гарнірів тут зазвичай два), з великою кількістю олії та томатної пасти. На кожному кроці є заклади. Тож замовляти їжу додому – це буденність. Однак єгиптяни не мають вираженого режиму харчування. Можуть цілий день не їсти, а потім наїстись вночі".

"Турецька кухня дуже різноманітна. Кожен знайде щось своє, але я б її описала так: багато мʼяса, овочів, риби, трішки тіста, солодощів і чимало гостроти. Навіть якщо просиш негостру їжу, все одно приносять з перчинкою!" – описує Анна.

Щодо харчових звичок, то турки зазвичай мають два приймання їжі – сніданок та вечеря. Обід часто пропускають через дуже поживний сніданок, який складається з кількох страв, як-от: сири, варення, яйця, сосиски, ковбаси, оливки, овочі та обовʼязково свіжий хліб. Ввечері можуть подавати три страви: суп, рис (або інший гарнір) з мʼясом та салат. Також полюбляють айран – кисломолочний напій.

"Турки – дуже сімейні люди. Тож за столом зазвичай збирається вся родина. Навіть в період Рамадану (мусульманський піст), коли можна їсти до світанку та після заходу сонця, всі снідають та вечеряють разом", – розповідає Анна.

Натомість ОАЕ немає чітко вираженої національної кухні. Країна увібрала страви Лівану, Йорданії та Сирії: шаурма, салати табуле (булгур + зелень) та фатуш (овочі, гранатовий соус та хліб), сир халумі, мʼясо та овочі гриль тощо.

"Але в них дуже розвинена кавова культура. В Дубаї є багато немережевих кавʼярень, де подають якісні кавові напої. Я багато подорожую, але одна з найсмачніших кав все ж в ОАЕ", – додає Анастасія.

Цікаво, що їжу в арабських країнах замовляють зазвичай онлайн. Дуже рідко готують самостійно вдома. Для тих, хто дотримується здорового харчування, є окремий застосунок, де можна замовити корисний триразовий раціон на місяць.

Мусульманська релігія не передбачає споживання алкоголю. Однак це не означає, що в країнах, де ця релігія домінантна, не можна придбати чи пити алкоголь. Наприклад,  світські турки, які не сильно дотримуються традицій, пʼють і пиво, і вино, і місцеву горілку – ракИ. 

"Алкоголь можна знайти і в супермаркетах, і в барах, і в ресторанах. Однак якщо пʼють, то не дуже багато і не відкрито десь на вулиці. За два роки життя тут не бачила жодного турка напідпитку на вулиці, – каже Анна і додає: — Їхній основний напій – чай. Турок без чаю – це не турок".

В Дубаї арабів просять показати паспорт, перш ніж продати алкоголь. Натомість в інших еміратах можуть нехтувати цим правилом. Тож дубайці можуть поїхати на закупи туди або замовити доставлення. 

А за спостереженнями Софії, в Єгипті більшість мусульман все ж не вживають алкоголь. 

"Однак 20% населення країни – копти-християни. Вони можуть пити алкоголь, переважно пиво або слабоалкогольні напої. Хоч роблять це рідко", – додає вона.

Барна культура Франції, Британії, Іспанії

На відміну від попередніх куточків світу, в Європі майже кожна країна має самобутню національну кухню. 

Наприклад, основний продукт раціону французів – мʼясо. За словами Анастасії Сергейко, вона не зустрічала багато веганів та вегетаріанців серед місцевих. Також полюбляють рибу, морепродукти, овочі й обовʼязково – хлібобулочні вироби (круасани, багети, хліб).

"Серед національних страв: яловичина по-бургундськи, яка довго вариться в червоному вині, гратен дофінуа (запечена картопля з вершками), кіш лорен (пиріг з вершками, яйцями, беконом чи шинкою), шоколадне та сирне фондю, а ще устриці! Мені дуже подобається качина ніжка з аліго (пюре з великою кількістю сиру). На півдні дуже популярним є суп з морепродуктів – буйабес та півник у вині", – розповідає Анастасія.

Також французи готують домашню ковбасу андуйет. Вона подібна до української – подрібнене мʼясо в кишці, щоправда, вариться не у воді, а вині. Смак та запах має специфічний, каже Анастасія. Тож страва явно не для всіх.

Повсякденна тарілка іспанців може складатися з рису, морепродуктів, великої кількості свіжих овочів та фруктів. За словами Марії Баран, іспанці їдять багато хліба. Бутерброди на сніданок та перекус, а буває, що й пізно ввечері на вечерю – з омлетом та картоплею. 

"Головна національна страва – паея з морепродуктами. Але їсти її на вечерю – кримінал. Можна лише на обід. Також вони їдять багато смаженого в олії (чурос з шоколадом) та паніруванні (крокети). Тобто все смажене, жирненьке, але смачне", – описує Марія.

Натомість британці жартують, що їхня кухня – те, що "поцупили" в країн, які раніше належали Британській імперії, розповідає Анастасія Тимошенко.

За її словами, нині в Лондоні можна знайти заклади будь-якої кухні світу. Найпопулярніші національні страви – тріска в клярі з картоплею фрі або гороховим пюре, смажене ягня з підливою, англійський сніданок (смажений бекон, сосиски, кров’янка, тости з білого хліба, вершкове масло, яєчня, квасоля в солодкому томатному соусі, помідори на грилі). 

Але основа раціону – боби, картопля (смажена, варена, пюре), ягнятина та свинина. Також британці люблять томатний, сирний, сочевичний супи, які не схожі на українські – за консистенцією нагадують крем-супи. 

"У Шотландії традиційною стравою вважається хаггіс, що готується з баранячих печінки, серця і легень. В Англії дуже люблять рибу з картоплею фрі або гороховим пюре (fish and chips), а також традиційний недільний обід (sunday roast), до якого входять смажене м’ясо й картопля, варені овочі та йоркширські пудинги з підливою", – розповідає Анастасія Тимошенко. 

В усіх трьох європейських країнах дуже розвинена культура відвідування закладів. Наприклад, іспанці багато часу проводять в кафе та барах. Однак не заради їжі, а задля соціалізації за кухлем пива чи келихом вина. На закуску беруть снеки – оливки, горішки та чипси. 

Французькі заклади відкриті на обід лише з 12:00 до 14:00. Згодом більшість закладів закривається до 18:00-19:00, тобто до вечері. 

"Загалом французи набагато частіше харчуються поза домом, ніж українці. Вони не чекають приводу. Захотіли конкретну страву – замовили чи пішли в заклад", – додає Анастасія Сергейко.

До того ж французи мають розвинену культуру споживання вина. Вони точно знають міру. Наприклад, бокал червоного вина з мʼясними стравами або білого – з устрицями, рибою чи іншими морепродуктами. Також популярне пиво, але у нічних клубах є й міцніші напої. 

Щодо британців, то ті люблять обідати й вечеряти в пабах. Навіть у селі, де мешкають менше ніж 500 осіб, можна знайти паб з липкими дерев'яними столами, затхлим запахом старих меблів і телевізором, де транслюють футбол, описує Анастасія Тимошенко.

"З алкоголю місцеві віддають перевагу пиву. Цей напій такий популярний, що про деякі марки утворилися дурні стереотипи. Наприклад, бельгійське пиво Stella Artois раніше називали "wife beater", бо воно містить високий відсоток спирту, відповідно, від нього швидше п’яніють і стають агресивнішими. З інших популярних алкогольних напоїв – коктейль Jägerbomb (шот Jägermeister, занурений у стакан з енергетиком) і шот Baby Guinness, який не має нічого спільного з пивом, а лише нагадує його на вигляд", – додає вона. 

Від рису до скорпіонів: Таїланд, Китай та Індонезія

Азійські країни, як і європейські, часто мають унікальну гастрономічну культуру. Ба навіть всередині однієї країни може бути полярна регіональна кухня. Наприклад, на півдні Китаю в раціоні домінує рис, а на півночі – локшина. Цікаво, що для заварювання останньої у портах, на вокзалах та інших транспортних вузлах є безкоштовний окріп. 

"Я жила на півночі Китаю. Це морський регіон, тож в їхній кухні дуже багато морепродуктів. А особливість південної кухні – гострота! Хоча у великих містах можна помітити й вплив Заходу: салати, сендвічі, пасти. Старше покоління китайців такого не розуміє. Кажуть, що без рису не можуть наїстися", – розповідає Каріна Самойлова.

Загалом китайці харчуються різноманітно, каже Каріна. З одного набору продуктів можуть приготувати різні страви. Наприклад, існує понад 20 видів сира тофу. Кожен готується по-своєму. 

"У китайців культ їжі. Вони навіть дарують продукти на свята. Наприклад, на китайський Новий рік в нашій компанії дарували ящик морепродуктів, а моїй подрузі – 5 кг рису та олії!" – додає Каріна.

Рис та локшина є основою раціону й жителів Таїланду. За словами Софії Брованюк, тайці подають рис абсолютно з усім: овочами, морепродуктами, мʼясом. Він може бути гарніром до супів чи гострих страв або основою десертів з манго та кокосовим молоком.

"На основі локшини готують традиційні національні страви – пад-тай та суп том ям. Ще додають зелені паростки, свіжі овочі, гострі перці, курку, креветки та соуси", – розповідає Софія.

За її словами, традиційна кухня Таїланду – ароматна, наповнена великою кількістю смаків, спецій, гостроти та текстур. Декілька традиційних поєднань: том кха – суп з кокосовим молоком і морепродуктами чи мʼясом; сом там – гострий салат з папаї; пак бун – салат зі смажених стеблин morning glory з додаванням гострого соусу; манго стікі райс – десерт з клейкого рису і манго, залитих гарячим кокосовим молоком. 

Окрім цього, тайці завжди носять з собою солодкі напої (енергетики, кольорова газована вода, тайські чаї зі спеціями та молоком, холодна кава з сиропами та молоком, смузі з манго, кавуна і маракуї). Софія припускає, що це повʼязано зі спекою та постійним бажанням освіжитися.

І куди ж без екзотики! Наприклад, у Китаї готують змій, мозок мавпи та страви з м'яса собак. Однак з останнім молоді китайці намагаються боротися, влаштовуючи бойкоти на тематичному фестивалі, розповідає Каріна. У Таїланді смажать жуків та скорпіонів. А для українців незвичайним може здатися рівень гостроти страв. 

Гостротою славиться й індонезійська кухня. Хоча, за словами Софії Овсієнко, порівнюючи з Китаєм, в Індонезії рівень пікантності все ж менший. 

"Індонезійці люблять змішувати все в одній тарілці: мʼясо (зазвичай курку), овочі, крупи. Дивишся на меню в кафе, а на картинці все намішано. І вибір страв зазвичай у закладах дуже великий, що для нас нетипово", – додає вона.

Окрім того, усі ці три країни обʼєднує культура вуличної їжі. 

"Тайці не дуже люблять готувати вдома для себе. Майже кожна велика родина ввечері може виставити прилавок і продавати те, що готували самостійно на велику кількість осіб", – розповідає Софія.

Також там працюють нічні маркети, де можна повечеряти, взяти свіжозрізані фрукти і щось на сніданок. Щодо алкоголю, то серед популярних напоїв – пиво та коктейлі (наприклад, май тай). 

Багато китайців також харчуються не вдома. Доставлення – доступне та дешеве. А будь-які бізнес-переговори проходять у ресторанах чи навіть нічних клубах, де пʼють міцний алкоголь, як китайська горілка, розповідає Каріна. 

"Вулична їжа також дуже популярна. Наприклад, на сніданок китайці купують смажене у маслі тісто з мʼясною начинкою. Зазвичай цю страву продають на вулиці бабусі за 0,5-1 євро", – додає вона.

Смажені страви, у клярі та фритюрі – частина вуличної їжі й Індонезії. Однак Софія Овсієнко каже, що для неї сам факт смаження їжі у спеку робить ці страви непривабливими. 

"Коли я вперше приїхала в Індонезію, мене попередили, що європейський шлунок, ймовірно, непристосований до такої їжі. Та й виглядає все це не дуже апетитно. Але місцеві дуже полюбляють вуличні страви", – підсумовує вона.