Свято | Не з млинцями, а з варениками. Як українці святкують Масницю: походження, традиції, страви

Масляний тиждень асоціюють з народними гуляннями, поїданням млинців з різними начинками, а також палінням опудала – символу зими. Однак, якщо зануритись в історію, українське святкування Масниці не пов’язано з млинцями або палінням соломи. 

Про походження свята, його традиції та звичаї LIGA.Life поговорила з Олесею Наумовською, кандидаткою філологічних наук, завідувачкою кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Дохристиянське коріння

"Я, напевно, не знаю жодного календарно-обрядового свята, яке було б суто християнським. Масниця має дохристиянське походження. Це свято стоїть на межі весни і зими, тому народ пильно стежив за змінами в погоді і за допомогою обрядів активно закликав весну", – пояснює Олеся Наумовська.

Перша згадка про свято, схоже на Масницю, датована IV ст. н. е., тобто ще до Хрещення Русі. За допомогою обрядових пісень, танців та рядження люди проганяли зиму ("мертвий сезон") та закликали весну. Ідея подолання смерті та відновлення життя лягла в основу Масниці. 

"За допомогою магії слова та дії люди намагалися вплинути на природу та посилити вегетативні процеси: озеленення та плодючості. Тобто коренем сучасного свята Масниці є дохристиянські звичаї часів, коли люди намагались облаштувати свій календарний рік, орієнтуючись за природними явищами".

Не засватався – носи колодку

"Ідея української Масниці – подолання смерті та продовження роду. У цей період люди вшановували весну і стимулювали природу до початку плодючості. Відповідно, свої дії спроєктовували на землю, довкілля. Також засуджували тих, хто не встиг одружитися. Адже період від Різдва до Всеїдного тижня (за два тижні до Масниці) – сприятливий час для весілля", – пояснює Олеся.

Протягом Всеїдного тижня їли все. Навіть дозволялось не поститися у такі "пісні дні", як середа та п’ятниця. За церковним календарем, цей тиждень називають на честь Блудного сина. Тому весілля у цей період були вже небажаними. За повір’ям, у парі, одруженій протягом Всеїдного тижня, хтось буде зраджувати.

Наступний тиждень називається Переступним, тому що люди можуть їсти все, але дотримуватись "пісних днів" – середи та п’ятниці. Цього тижня ті молоді люди, хто не встиг одружитися, можуть зіграти весілля. 

Останній день Переступного тижня – М’ясопусний, або "Ніжкові заговини". За традицією, господині готують холодець зі свинячих ніжок, а також інші м’ясні страви – від ковбаси до сала. Із початку Сиропусного тижня і до Великодня люди не вживали м’яса.

Бабський тиждень асоціюється з традицією Колодія. У понеділок одна з жінок імітує пологи та судоми, ніби народжуючи Колодія – дерев’яну колодку, яку пеленали, як дитину, та співали їй пісень. Її щодня протягом цього тижня прив’язували парубкам шлюбного віку, які не встигли засвататись.

"Спочатку колодка була велика і тяжка. Хлопці мали її носити, аж поки не засватаються. Однак згодом виникла традиція відкупу: парубки за свою свободу платили горілкою, грішми, частунком у шинку тощо. Із часом почали вішати на руку не колодку, а маленькі колодочки, підперезані стрічками. Їх отримували як неодружені хлопці, так і дівчата".

У вівторок Колодія хрестили, співали йому пісень. У середу відбувались похрестини (святкування хрестин). У четвер Колодій святкував Масницю. У п’ятницю він помирав, у суботу його ховали, відбувалась ціла похоронна процесія. У неділю його закопували.

З роками традиція змінилась. На вечорницях дівчата та хлопці могли прив’язати колодочку тим, хто їм подобався. Так вони висловлювали почуття. Якщо хлопець дівчині прив’язував колодочку, а вона приймала його залицяння, то до Великодня мала йому розписати декілька писанок.

Матір дівчини також могла пов’язати колодку, але не майбутньому зятю, а його мамі. Якщо мама хлопця приймала таку невістку, вона мала цю колодку носити, а якщо ні, то перев’язувала її на руку матері іншої дівчини, яка їй була більше до вподоби.

 "Аналізуючи традицію Колодія, можна зробити висновок, що українські дівчата завжди були вільними у виборі майбутнього чоловіка. Вони могли самі зробити перший крок і проявити симпатію до хлопця".

Млинці – російська традиція

"У радянські часи святкували за традиціями російської Масляної. Це також було свято зустрічі весни, однак мало інший характер. У російській традиції воно пов'язане не стільки з періодом сватання та весілля, скільки, навпаки, цей період – час соціалізації новостворених сімей у громаді. Із цим пов'язані такі обряди, як "цілувальник", огляд молодят ("стовпи"), "тещині вечірні" тощо.  Традиції Колодія також не було. Люди катались на санчатах, спалювали опудала (символу зими) та смакували млинцями".

Однак за українськими традиціями, у тиждень Масниці люди відмовлялись від м’яса і "полювали на біле" – кисломолочні продукти: сир, сметану, кисле молоко.

У неділю гуляння завершували, а в понеділок починався Великий піст. І до Великодня люди не вживали продукти тваринного походження: м’ясо, рибу, яйця та молочні продукти.

"У перший день посту чоловіки збиралися в шинку та пили горілку. Ця традиція називається "полоскання зубів". Так вимивали всю їжу, яку з’їли за час свят, і вечеряли пісними стравами".

Сучасне святкування Масниці

"Мене тішить, що у наш час повертаються прадавні українські традиції святкування Масниці. Все більше сімей готують вареники та налисники. У деяких містах та селищах відродилась традиція Колодія. Люди згадують тематичні приказки", – розповідає Олеся.

У західноєвропейських країнах також є аналогії Масниці. У Франції та деяких штатах США святкують Жирний вівторок. У цей день вулицями міст ходять карнавальні процесії, а на площах відкриті ярмарки з їжею. 

Жителі південно-західного регіону Німеччини, західного регіону Австрії, Ліхтенштейну та німецької частини Швейцарії влаштовують карнавал – Фастнахт. Окрім вуличних святкувань, господині печуть пиріжки. Також містяни п’ють пиво та глінтвейн.

У Великій Британії, Ірландії та Австралії є Покаяний четвер або День Млинців, коли господині готують панкейки, посипані цукром та лимонним соком.

Альона Низовець

журналістка LIGA.Life