Орки, рускіє Ваньки та свинособаки. Чому ми не називаємо ворога Росією і наскільки це ОК

LIGA.Life розпитала медичну психологиню Оксану Степанюк, чому українці постійно вигадують прізвиська для росіян і чи підміна понять не шкідлива нам самим.

Чому ми придумуємо прізвиська росіянам

"Агресія може виникати на різних рівнях. Хтось б’ється, ламає речі, а комусь достатньо вербального прояву – лайки. Тож, коли ми називаємо росіян рашистами, руснею, орками, свинособаками – це наш прояв агресії до ворога", – пояснює психологиня.

Проте це не єдина причина. За допомогою інших назв ми створюємо образ ворога. Усі прізвиська вказують на певні негативні якості: свиня – брудний, орк – бридкий та нерозумний, рашист – російський фашист.

Також прізвиська допомагають розділити своїх і чужих. Наприклад, "росіянин" – це національність, як і "українець". Проте через війну нам максимально хочеться від’єднатися від ворога за будь-якою ознакою. Тому замість "росіяни окупували українське місто Херсон", ми кажемо: "кляті орки захопили наш Херсон".

Взяли все погане від свиней і собак

"Прізвисько "свинособаки" – збірне поняття всіх негативних рис обох тварин. Зокрема "свинями" називають тих, хто забруднився або поводиться неетично, а "собаками" козаки називали тих, хто бреше", – пояснює Оксана.

Оскільки російські ЗМІ постійно створюють фейки, а отже, брешуть, а солдати поводяться як свині в українських поселеннях, то назва "свинособаки" цілком зрозуміла.

"З одного боку, це прізвисько – результат асоціації. З іншого, використання слова "свинособаки" допомагає нам опустити росіян із рівня людини до тварини, що певним чином є проявом агресії та зневаги".

Це може обурювати фермерів чи власників собак, які люблять своїх тварин і не хочуть, щоб вони асоціювались з ворогами. Проте слід розуміти, що ніхто насправді не хоче образити свинок чи собак. Ціллю є ворог, а поняття "свинособаки" допомагає натякнути на його негативні якості.

Для українців – погані, для росіян – хороші

"Орки – це також гра в асоціацію. Українці бачать у росіянах огидних потвор зі сторінок книг Толкіна, які живуть у Мордорі. Це бридка нечисть, позбавлена мислення та волі, яка просто нападає. Проте росіяни також мають психологів. Тому всі образи можуть позитивно реінтерпретувати", – пояснює експертка.

Уявіть, ви кажете своєму другу: "Ти лінивий". Він вам відповідає: "Я не лінивий, я вмію зберігати енергію". Подібна ситуація з прізвиськом "орки". Українці бачать у них бридких та нерозумних істот, а росіяни – жорстоких та сильних міфологічних створінь.

"Рускіє Ваньки" та українські діти

Деякі прізвиська можуть ображати українців. Яскравий приклад – "Ну що там, рускіє Ваньки?". В Україні також є люди з іменами Іван та Іванна, яких у побуті до війни називали "Ванька".

Дорослий може навіть не сприйняти це на свій рахунок, але з дітьми ситуація складніша. Так через ім’я їх можуть дражнити в садочку, школі чи на ігровому майданчику.

"Такі знущання серед дітей можуть бути ознаками злості чи агресії, які вони відчувають. Завдання педагога одразу пояснити, що обзивання – це негарно. Далі – можна попрацювати з агресивною атмосферою в колективі. Навіть дихальні вправи будуть доречними", – радить Оксана.

Наступний крок – за батьками.

"Не бійтесь розмовляти з дітьми про війну та ворога. Їм потрібно знати, що відбувається та хто на нас напав. Поговоріть про це з дитиною, інакше це зробить вулиця, інтернет, однолітки. Ви не можете відповідати за те, яку інформацію у результаті отримала дитина", – наголошує психологиня.

Алгоритм розмови:

1. Запитайте дитину: "Що таке війна? Як ти це розумієш? Хто такий ворог?". Це допоможе зрозуміти рівень ознайомленості дитини із ситуацією.
2. Поясніть ключові поняття на рівні віку та словникового запасу дитини. Не потрібно показувати фото з Бучі чи Ірпеня. Краще проведіть аналогію зі знайомою їй грою, мультиком чи фільмом.
3. Не обіцяйте зайвого, але зберігайте позитивну риторику. Не кажіть: "Все буде добре. Це все скоро закінчиться". Ви не знаєте, як насправді буде. Це може підірвати довіру дитини. Краще: "Котику, в нашій країні війна. На жаль, на нас напала Росія – сусідня держава. Ми в цьому не винні. Мені також страшно і незрозуміло, але ми з татом зробимо все можливе, щоб все було гаразд".
4. Поясніть альтернативні прізвиська ворога: "Ти можеш почути, що росіян називають орками, Ваньками, рашистами тощо. Це лайливі слова. Вони стосуються тільки ворогів. Це не значить, що ми ненавидимо людей з іменами Іван та Іванка".
5. Запитайте: "Тобі все зрозуміло? Можливо, є запитання? Чи ти хочеш щось обговорити".

А як заспокоїти Івана чи Іванку, яких ображають інші діти?

"Один зі способів – сісти з дитиною за комп’ютер і дізнатися більше про значення її імені та варіанти звучання. Наприклад, Іван – "помилуваний Богом". Так хлопчиків можна називати Івасик, Іванко, Івася тощо. Дитина запам’ятає це і наступного дня неодмінно розкаже про це в садочку. А вдома інколи можете називати його не Ванька, а Іванко. З часом і ви звикнете, і дитина", – радить психологиня.

Підміна понять – добре чи погано?

За словами Оксани, придумувати прізвиська для ворога – це ні добре, ні погано. У будь-якому конфлікті є дві стратегії реагування:

• Щирість. Її максимальна точка – агресія.

• Ввічливість. Її максимум – позиція жертви.

"Обидві реакції – крайнощі. Їхня здорова форма – баланс. Коли людина знає, де можна ввічливо промовчати, а де щиро показати власні кордони. Наприклад, реакція ввічливості: "Обзивання ворога не наблизить нас до перемоги"; реакція щирості: "За те, що коїться в Україні, Росіян орками мало назвати". Тому відповідно до ситуації робіть свій вибір, який пасуватиме саме вам".

Наприклад, у розмові з друзями чи рідними називати Росію Мордором, а росіян орками – не матиме жодної проблеми. Так ви виражаєте свою злість та зневагу, що природно в умовах війни.

Проте, якщо ви лідер думок, дипломат чи представник ЗМІ, які беруть активну участь в інформаційній війні, то заміна понять абсолютно недоречна. Потрібно називати ворога своїм іменем: "На Україну напала Росія. Це війна, де українські військові воюють проти російських".