Поставили цілі на 2023 рік? Три причини, чому ви не зможете їх досягти
Новий рік – нові плани. Нещодавнє опитування у Великій Британії показало, що майже 58% населення мають намір дотримуватися новорічних обіцянок у 2023 році. Це приблизно 30 млн дорослих.
Більше чверті таких резолюцій або планів на рік стосуються покращення заробітку, самовдосконалення та схуднення.
Але чи вдасться нам дотримуватися своїх планів до кінця року? Це у своїй статті для The Conversation пояснила Праг'я Агарвал, запрошена професорка Університету Лафборо (Велика Британія).
Чому ми не дотримуємося новорічних резолюцій
Застосунок Strava, який відстежує фізактивність людей, передбачає, що більшість користувачів закинуть свої новорічні обіцянки щодо рухливості ще до 19 січня.
Серед потенційних причин:
- Нечіткість цілей. Під час складання планів на рік ми зосереджуємося на незмірних бажаннях. Наприклад, "бути здоровішим, щасливішим" або "заробляти більше грошей". Проте не уточнюємо, що насправді це означає, наприклад, яку саме суму бажаємо заробити. Через брак чіткої цілі не можемо обрати шлях її досягнення.
- Формування недосяжних цілей. Причина такої поведінки - бажання кинути собі виклик. Проте існує "парадокс зусиль": попри те що мозок любить ідею докладання зусиль, він вважає це некомфортною умовою.
- Відрив від майбутнього. Нам важко уявити, на які труднощі натрапимо у майбутньому, намагаючись досягнути поставлених цілей. Думаємо лише про кінцеву точку, яку хочемо отримати вже зараз, але не про шляхи її досягнення.
Ледачий мозок
Щоб орієнтуватися у світі, ми формуємо розумові ярлики – звички. Після їхнього формування мозку легше діяти без свідомих зусиль чи контролю. Що довше маємо ці звички, то глибше вкорінюються когнітивні скорочення, які стоять за ними. Наприклад, ми можемо бездумно потягнутися за печивом, сидячи перед телевізором ввечері.
Наш мозок ледачий, адже хоче мінімізувати когнітивне навантаження. Через це ми повторюємо приємні дії, а не розглядаємо інші варіанти вчинків, які можуть бути більш чи менш приємними.
Щоб досягти своїх планів на рік, потрібно змінити вкорінені звички та відповідні нейронні шляхи. Але не все так просто. Мозок протистоїть цьому дискомфорту. Тож виникає спокуса повернутися до "комфортної зони" і відмовитися від цілей.
Це називають упередження статус-кво. Тобто людина залишається зі статус-кво (наявним мисленням), замість того щоб наполегливо змінювати звички. Адже це зазвичай потребує часу та зусиль.
Що більше ми зосереджуємося на меті, а не на поступових кроках її досягнення, то більша ймовірність, що нам буде важко змінити своє мислення та створити нові необхідні звички. Це замкнене коло. Адже чим більший стрес, тим більша ймовірність повернення в "зону комфорту".
Для звичної поведінки зазвичай залучаються області в задній частині мозку, пов’язані з автоматичною поведінкою. Але щоб активно змінювати нервові шляхи, потрібно залучити кілька областей мозку, включаючи префронтальну кору. Вона бере участь у дуже складних когнітивних завданнях.
Дослідження з використанням нейровізуалізації показало, що зміна поведінки передбачає скоординований перехресний зв’язок між кількома областями мозку. Це значно більше обтяжує його. Тому ми намагаємося цього уникати.
Перехитріть себе та мозок
Зміна звичок вимагає усвідомлення моделей поведінки, які вкорінювалися роками, і складності їхніх змін. Це неможливо, якщо ми засліплені уявленнями про себе нового та досконалого. Тож щоб змінити щось у собі, потрібно прийняти справжнього себе.
Також корисно поставити чіткі досяжні цілі. Наприклад, присвячувати додаткову годину на тиждень своєму улюбленому хобі або замінити вечірнє печиво на горнятко трав'яного чаю.
Окрім цього, важливо зосереджуватися на позитивних аспектах досягнення цілей, а не негативних. Інакше це викличе лише додатковий стрес, тривогу та пригнічення.
