Дитина – за кордоном, а батько – в Україні. Як підтримувати зв’язок

Тисячі українських сімей опинилися у розлуці через війну. Є випадки, коли батько не бачився зі своїми дітьми жодного разу після 24 лютого, бо він – в Україні, а діти – в евакуації за кордоном.

Коли тато може включатися у виховання дитини тільки дистанційно, важливо не втратити емоційний зв’язок. Психологи благодійного фонду "Голоси дітей" пояснили, як зробити цей досвід менш травматичним та зберігати якісні стосунки тата і дитини, попри відстань.  

Що відчуває дитина у розлуці з батьком

Сприйняття дистанційних стосунків з татом у кожної дитини різне. Наскільки важко донька або син перенесуть таке випробування, залежить від взаємин між батьками та емоційного стану мами, яка проводить з дитиною більшість часу.

Важливо й те, що розлука з батьком – наразі далеко не єдина причина стресу. Дитина має адаптуватися до життя в іншій країні, сумує за друзями та домом, усе це також стресово.

Дитячі емоції у цій ситуації можуть бути дуже різними: від почуття провини за те, що сім’я опинилася в розлуці задля безпеки сина чи доньки, до злості чи суму через те, що спілкування з татом повністю перейшло в онлайн.

"Малечу варто підтримати у прояві будь-яких емоцій, навіть у небажанні спілкуватися з татом, – каже психологиня фонду "Голоси дітей" Антоніна Сорочинська, – Це не означає, що дитина стала байдужою до тата, але таким чином зараз працюють захисні механізми її психіки. Тому не потрібно наполягати на спілкуванні, аби не зробити гірше. Дитині потрібен час, щоб впоратися із надлишком емоцій та адаптуватися до нових умов".

Менший запит на спілкування з татом може бути проявом однієї з дитячих вікових криз. На цьому акцентує психолог "Голосів дітей" Євген Герасимов.

Він пояснює, що дошкільний та молодший шкільний вік – це етап, коли дитина більше фокусується на зовнішньому світі, ніж на батьках. Тому не варто бити на сполох, якщо 6-річка не готова до тривалих розмов чи не демонструє суму за татом. Це може бути тимчасово. 

Схожою може бути й реакція підлітка, який за кордоном сильніше переживає через втрату зв’язку з друзями, ніж з батьком.

"Складніше дошкільнятам. У цей період, приблизно до 7 років, дівчатка більше прив’язуються до тата,– пояснює сімейна та дитяча психологиня Інна Князєва. – Тому серед психологів є думка, що легше розлука з татом дається дошкільнятам-хлопчикам". Але додає, що на практиці у кожній сім’ї це може відбуватися по-різному.  

Підвищена тривожність і агресія – реакції, які батьки часто помічають у молодших школярів. Ці почуття дуже пов’язані: для агресії завжди є причина, і саме підвищена тривога за близьку людину – тата, який залишається в небезпеці, – може бути однією з них.

"Впоратися з підвищеною агресією можна через ігри, у яких легально її проявляти, або де руйнування чогось – це частина правил. Або ж виражати емоції через творчість: малювання чи ліплення", – коментує Антоніна Сорочинська. 

Часом батьки бачать у таких ситуаціях і психосоматичні прояви: наприклад, у дитини почалися епізоди нічного нетримання сечі або вона почала гризти нігті. Це сигнал про те, що варто звернутися по допомогу до психолога.

Як батькам зменшити травматизацію

Хоч якою була реакції малечі на переїзд і розлуку з близькою людиною – дитині потрібно проявляти ці емоції, у жодному разі за них не можна сварити. Це частина адаптації. У цей час дитина найбільше покладається на маму, особливо емоційно. Тому психологи підкреслюють важливість правила "кисневої маски": спочатку допомогти собі, а потім – дитині. 

"Діти живуть за правилом прив’язаності до дорослого, і якщо ця людина емоційно стабільна, малеча переймає це, – пояснює Інна Князєва. – Це найкраще, що допомагає дитині впоратися з викликами в іншій країні, бо дає психологічну опору. Тому мамам чи бабусям, які взяли на себе більшість виховних функцій, вкрай важливо стежити за своїм емоційним станом".

Помічними будуть ресурсні заняття, що допомагають перезавантажитися і підтримати себе психологічно. Час наодинці, приємна купівля чи хобі – у кожного це щось своє, що допомагає відновлюватися.

Якщо ж впоратися з психологічним виснаженням не вдається, варто відвідувати групи самопідтримки для жінок за кордоном або звертатися по індивідуальні консультації до психологів, радить Інна. Наприклад фонд "Голоси дітей" – один з тих, куди можна безкоштовно звернутися за психологічною допомогою.

Не менш важливо чесно комунікувати з дитиною. Варто проговорювати рішення, які ухвалили батьки, та пояснювати свою мотивацію, ділитися емоціями.

"Не обов’язково залучати дітей у всі подробиці, але основні моменти вони повинні знати, щоб потім це не стало для них великим сюрпризом", – пояснює Інна Князєва.

Тобто якщо батьки вирішили не повертатися в Україну або зрозуміли, що не продовжуватимуть стосунки — це не варто приховувати. Діти дуже добре відчувають емоційний фон, але через брак інформації можуть дофантазовувати гірші сценарії, ніж це є насправді. 

"Поясніть, що зараз вам і дитині безпечніше за кордоном. Поділіться, що теж сумуєте за татом і чекаєте, коли зможете повернутися додому, – коментує Антоніна Сорочинська, — але не обіцяйте того, на що не можете вплинути. Чесно говоріть, що не знаєте, скільки триватиме небезпека і коли ви зможете знову жити з татом".

Як татові будувати стосунки на відстані

Зберегти емоційну близькість – це основний виклик дистанційних сімейний стосунків. Але якщо тато був важливою близькою фігурою до переїзду, то для дитини це так і залишиться.

Підтримати цей зв’язок допоможуть спільні ритуали. Наприклад, якщо батько і син мали традицію раз на тиждень грати в ігри, це можна продовжувати робити онлайн. А якщо спільне хобі неможливо практикувати через екрани, можна разом дивитися й обговорювати тематичні блоги чи фільми. 

Спілкування з татом не обов’язково має бути щоденним. Головне – наповнення та включеність. Цінно, коли батько не тільки цікавиться справами малечі, але й розповідає про своє життя. Водночас татові важливо бути в доброму контакті зі своїми емоціями, не витісняти їх. 

"Це момент, на який треба звернути увагу, щоб не застрягнути в такому режимі очікування, чесно відстежувати свій стан і дати собі дозвіл часом робити щось тільки для себе", – говорить Євген Герасимов.

Але коли ресурсу на спілкування з дитиною немає, краще зателефонувати іншого дня, але приділити дитині більше уваги. 

Наприклад, тато може робити з дитиною домашні завдання через відеозв’язок або віддалено регулювати кількість часу, яку син чи донька проводить у соцмережах через функцію батьківського контролю.

Цим з особистого досвіду ділиться психолог Євген Герасимов. Вже півтора року його син і дружина живуть за кордоном.

"Цього року він мав йти до першого класу в Україні. Зараз він в Литві, але ми плануємо повернення після перемоги. Тому маю домовленість із сином, що я вивчаю з ним за підручником українську мову, – розповідає психолог. – Таким чином я і дружину розвантажую, і маю чим зайнятися з малим".

Також Євген дистанційно стежить за кількістю часу, яку син проводить в гаджетах, і використовує це як інструмент дисциплінування: "Якщо син не виконує те, що пообіцяв, він знає, що я можу на певний час забрати доступ до гаджетів".

Якщо у родині кілька дітей і різниця у віці до 3 років, їм може бути цікаво разом комунікувати та гратися з батьком. А от брати чи сестри з більшою різницею потребують індивідуального простору і часу для спілкування. Можна домовитися про різні дні тижня, коли у кожної дитини "батьківський день". 

"Щось можна делегувати. Наприклад, знайти для сина чи доньки тренера чи викладача за кордоном, який частково виконає батьківську функцію: дасть нові знання і навички, – говорить Євген Герасимов. – А дитина зможе отримати ще одну фігуру дорослого, на яку психологічно спиратиметься. Це не загроза взаєминам тато-дитина, а навпаки – можливість бути включеним, підтримуючи зацікавлення дитини. Водночас це спосіб розвантажити маму, якій необхідний час на себе".

Хоч тато тимчасово не залучений фізично, дитині важливо відчувати, що він так само займає важливе місце у вихованні. Тут мамі слід пояснити, що син чи донька може так само, як і раніше, ділитися своїми переживаннями з батьком, питати поради, спілкуватися.

З меншими дітьми можна малювати, ліпити поробки для тата, перед сном вмикати казку, начитану його голосом, коли він тимчасово не на зв’язку, або ж влаштовувати це через відеодзвінки, якщо така можливість є.

"Взаємодія з татом не має зводитися суто до солодкого спілкування, – акцентує Антоніна Сорочинська. – Ролі між батьками змінюються, але це не означає, що батько перестає брати участь у вихованні".

Спільний час

Крім взаємодії тато-дитина, мама-дитина, потрібно не забувати про спільні сімейні активності, які варто спробувати адаптувати до нових умов, або започаткувати нові ритуали. Наприклад, віддалено гратися у комп’ютерні ігри всією сім’єю у вихідні. 

Якщо ж сім’я вирішує провести спільні вихідні чи відпустку в Україні, важливо знайти активності на перетині дитячих та дорослих інтересів. Але найцінніше – це час, проведений разом, який дає відчуття сімейної єдності.

Якщо сім’я має 2-3 дні разом, складно знайти можливість провести час окремо у форматі дитина-тато, важливіше сфокусуватися на проживанні позитивних емоцій усім разом.

"Тут треба орієнтуватися за ситуацією, залежно скільки часу сім’я може запланувати на спільний відпочинок. Важливо також, щоб батьки теж могли провести якусь кількість часу вдвох, – підсумовує Антоніна Сорочинська, – але не завжди це можливо. Тому головне – усім набутися один з одним, наскільки це можливо, набратися ресурсу і зберегти теплі спогади". 

Олена Високолян для LIGA.Life