Зміст:
  1. Як дитина формує стосунки з їжею
  2. Критика тіла впливає на харчові звички
  3. Неправильний образ їжі
  4. Як сформувати у дитини здорову харчову поведінку

"Доїдай, бо буде за тобою бігати", "Шкіра та кості. Ніхто тебе таким любити не буде", "Не можна ображати тітку. Їж, що приготували", "Отримаєш 12 балів, підемо їсти морозиво". Знайомі фрази? Ймовірно, ви їх чули у своєму дитинстві або час від часу несвідомо транслюєте їх своїм дітям.

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

Насправді такі фрази та дії слід викорінювати. Адже вони здатні впливати на харчові звички дитини. Дослідження доводить: примус дитини до їжі знижує її здатність регулювати споживання калорій. Відтак збільшує перекуси за відсутності голоду, не виховує здатність самостійно регулювати раціон та збільшує вагу у дітей 5-11 років, що негативно вплине на їхню самооцінку.

Тож як саме батьки впливають на харчування дитини і що з цим робити – LIGA.Life розпитала у педіатрині та дієтологині Наталії Моношиної і клінічної психологині та засновниці Українського психологічного хабу Рини Полянської. А три українки поділились історіями впливу батьків на їхні харчові звички. Свої прізвища героїні попросили не вказувати.

Як дитина формує стосунки з їжею

Знайомство дитини з їжею починається ще в утробі матері. Вчені виявили: аромати з раціону матері проникають через амніотичну рідину, що оточує плід в утробі. Окрім того, багато смаків з раціону матері передаються дитині після народження в процесі грудного вигодовування.

Ба більше, з раннього дитинства малеча розрізняє ознаки голоду та насичення. Немовлята плачуть, щоб показати бажання їсти, і відвертають голову від грудей чи випльовують/відштовхують язиком пляшку з молоком, якщо вже наїлись.

З шести місяців батьки починають знайомити дитину з різними продуктами під час прикорму. Це може бути складний процес, який викликає тривогу, але батькам важливо дотримуватись певних правил:

  1. Обирайте педіатра, який зможе підтримати та дати рекомендації щодо годування.
  2. Дайте дитині час для знайомства з їжею: пожмакати, пороздивлятись їжу, дитина може пробувати її і випльовувати. Це нормально, запевняє дієтологиня.
  3. Не годуйте її силоміць та не змушуйте їсти під час перегляду мультфільмів.
  4. Їжте разом з малюком. Спостереження за тим, як їдять члени сімʼї та насолоджуються різноманітністю їжі, робить продукти привабливішими для дітей. Споживання дітьми фруктів та овочів збільшилося після спостереження за дорослими, які споживають ці продукти, додає Наталя.
  5. Не забувайте, що дитина зчитує емоції. Тож ваші відгуки та реакція на їжу може вплинути на харчову поведінку, вибір продуктів та апетит дитини. Тому не треба кривитися, коли подаєте їй броколі, бо самі не звикли це їсти. Також поговоріть про це з іншими дорослими.

Наталя Моношина

Приблизно у 1,5-2 роки діти можуть відмовлятись від звичних продуктів або проби нових. Страх перед новою їжею називають фізіологічною неофобією. Оскільки цей період ще й збігається зі зменшення інтенсивності набору ваги дитини, то батьки можуть тривожитись: "знижується вага, отже, дитина недоїдає". Щоб втамувати тривогу Наталя радить батькам звернутися до педіатра. Він допоможе адекватно оцінити набір ваги.

Однак важливо не годувати дитину силоміць та не йти на "погані домовленості" – "ти не встанеш зі столу, поки тарілка не буде порожньою", "не отримаєш смаколик, поки не зʼїси суп", "їж, і я тобі увімкну мультик" тощо. Усе це може призвести до:

  • смаколик – щось бажане, особливе, те, що слід заслужити;
  • звичка їсти лише під мультфільми;
  • втрата самостійного відчуття ситості та голоду. Адже коли дитина дивиться мультфільми, може вчасно не відчути ситості. Тому важливо вчити дитину "бути тут і зараз" під час вживання їжі, зосереджуючись на харчуванні.

Окрім того, у будь-якому віці дитини не варто демонізувати одні продукти і ідеалізувати інші.

Немає "хорошої""і "поганої" їжі.

Інакше на етапі активної соціалізації в садочку, на ігровому майданчику, у школі дитина побачить іншу картинку.

"Наприклад, батьки кажуть, що чипси шкідливі, від них можна захворіти і померти. Але у школі дитина бачить, як її одноліток їсть чипси і живе собі далі. Тобто інформація від батьків не підтвердилась реальністю. Виникають питання: "Чому одним можна, а мені ні? Чому батьки збрехали?". Це, як мінімум, ставить під загрозу довіру між вами та дитиною й батьківський авторитет", – пояснює психологиня.

Рина Полянська

Ще один наслідок – переїдання забороненими продуктами без міри та меж. Дитина думає: "Зараз треба наїстись чипсів, бо вдома мені їх не дозволять". З появою кишенькових грошей, ймовірно, використовуватиме їх на непоживні продукти.

"Ви не зможете вберегти дитину від такої їжі. Сварити, кричати або читати моралі не потрібно. Краще покажіть на власному прикладі, як обираєте їжу, чому їсте багато овочів та фруктів тощо. Так, дитина в школі може й буде купувати чипси як елемент соціалізації, але не переїдатиме ними. Ба навіть навпаки – зʼїсть декілька штучок, пригостить інших і забуде", – радить Рина.

Власний приклад харчування може підкріплюватись під час спільного вживання їжі.

"Дослідження за участі підлітків показало: навіть одне спільне вживання їжі з кимось з дорослих сприяє збільшенню споживання фруктів, овочів та зменшенню фастфуду та подібної їжі. Адже спільні трапези – це набагато більше, ніж про їжу, а про спілкування та підтримку, – пояснює дієтологиня. – Також залучайте дітей до продуктового шопінгу та приготування їжі. Це все буде на користь і харчовим звичкам, і вашій взаємодії".

Критика тіла впливає на харчові звички

"У двері не пройдеш, досить їсти", "корівка" та інші пестливі звернення з натяком на зайву вагу, у своєму дитинстві чула українка Лілія. Нині їй 27 років. Вона чітко бачить наслідки таких токсичних фраз:

"З 12 років сиділа на дуже дивних дієтах. Наприклад, вранці їла сир з чаєм, потім огірок з одним яйцем і все. Коли почала правильно харчуватися, виявилось, що все одно не доїдаю. Нині вже пропрацювала це, але тепер чую від родичів, що замість лаваша з овочами та сиром треба зʼїсти сало, борщ чи смажену картоплю. Та на відміну від дитинства, зараз маю чіткі кордони, тож на поради та коментарі сімʼї щодо харчування не звертаю уваги".

Її історія непоодинока. За даними опитування, 77% дітей та підлітків від 12 років не люблять своє тіло. А 45% кажуть, що їх регулярно цькують за їхній зовнішній вигляд. Інше опитування показало, що до 14 років 60-70% опитаних дівчат намагаються схуднути.

"Серед підлітків число розладів харчової поведінки (РХП) одне з найбільших. Адже в цей період формується особистість дитини. Це супроводжується конфліктами в сімʼї, протестною поведінкою та тривожністю. Плюс соцмережі та реклама пропагують певні стандарти краси. А якщо ще й батьки необережно коментують зовнішність дитини, то все в сумі підвищує ризик РХП", – пояснює дієтологиня.

А психологиня додає: "Приблизно з 11 років діти починають звертати увагу на одяг та те, як їхній образ сприймають люди навколо. Згодом відбуваються фізіологічні зміни (вага, зріст, округлення форм, ріст волосся на тілі, висипання на шкірі). Діти починають змагатися та порівнювати себе з іншими: хто стрункіший/товстіший, гарніший, з кращою шкірою тощо. Так з'являється бажання щось покращити у собі, досягти часто нереалістичного ідеалу. Інколи це трапляється саме через їжу".

Їжа – не мова кохання. Як батьки впливають на харчову поведінку дитини. Поради та історії
Фото: freepik

Наприклад, підліток починає зменшувати порції, викидати їжу, рідше харчуватися, пити проносні ліки, компульсивно переїдати, а потім провокувати блювоту тощо. Щоб такого не допустити, експертки радять:

  • Перестаньте коментувати зовнішність: свою, дитини, інших людей. Інакше демонструєте дитині, що її цінність визначається масою тіла, формами чи кількістю складок на тілі.

"Навіть якщо критикуєте зовнішність інших людей при дитині, вона несвідомо переносить цькування на себе. Так зʼявляється страх: "я також набрала вагу?", "про мене також таке кажуть інші?". Так фокус зміщується на тіло та його вигляд", – пояснює Рина.

  • Памʼятайте: жарти та навіть лагідні прізвиська можуть травмувати. Дитині не буде смішно від того, що ви назвете її "корівкою", "бегемотиком", а потім додасте "я пожартував/ла" чи "я з любовʼю". Це може відкластися у її голові і призвести до змін харчової поведінки.
  • Станьте прикладом для дитини – транслюйте екологічне ставлення до власного тіла, зовнішності, ваги, а також любов до себе. Діти наслідують приклад батьків. Наприклад, якщо мама чи тато постійно сидить на дієтах і говорить про бажання схуднути, то з більшою ймовірністю дитина також рано чи пізно задумається про своє харчування чи вагу. З іншого боку, дотримання здорового способу життя, споживання овочів та фруктів, регулярні тренування може також бути орієнтиром та натхненням для дитини.

Якщо помітили, що дитина має прояви РХП, то:

  • Не кричіть і не карайте. А сядьте спокійно поговорити з дитиною про це. Адже РХП – не мода чи тренд, це психіатричний діагноз.
  • Зверніться по фахову допомогу. За словами Наталії, це має бути мультидисциплінарна команда: психіатр, психотерапевт, дієтолог та нутриціолог.

"Дитині у цій ситуації потрібна підтримка: "Я бачу, тобі складно. Це трапляється. Поговорімо про це". Звичайно, спеціалісти також будуть говорити з дитиною, але дуже важлива робота батьків. Сварками, криками, залякуваннями ви зробите тільки гірше", – підсумовує дієтологиня.

Неправильний образ їжі

Для формування здорової харчової поведінки також важливо пояснювати, що їжа – не що інше, як паливо для організму та його належної життєдіяльності. Натомість батьки часто формують спотворений образ продуктів:

  • Їжа – мова кохання

Пригадуючи дитинство, Лілія каже, що дідусь завжди купував їй солодощі або чипси після школи. Розповідаючи це, дівчина постійно повторює: "Він робив це, бо любив мене". Залюблювання їжею – поширена практика серед українців. Це найдоступніший та найпростіший спосіб показати свої почуття.

"Дитина має відчувати кохання в інший спосіб: підтримка, розуміння, спільний час. Цукерка – такий самий продукт, як авокадо. Не треба її звеличувати до прояву почуттів. Бо інакше дитина буде думати: якщо цукерки немає, її ніхто не любить", – додає Наталія.

  • Їжа – спосіб втішання

У дитинстві родина Валерії мала традицію – пити чай зі смаколиками, якщо сталось щось неприємне. Цю звичку дівчина несвідомо перенесла і в доросле життя. Особливо її прояви загострились під час повномасштабної війни.

"Після 24 лютого почала набагато більше їсти солодкого та хаотично перекушувати. Навіть якщо не голодна, все одно є бажання випити чаю чи зʼїсти щось смачне. Тобто потішити себе. Звісно це вплинуло й на мій фізичний стан. За останні два роки набрала понад 8 кг", – ділиться Валерія.

Нині вона активно бореться з цим "методом самозаспокоєння": прибирає перекуси, натомість дозволяє смаколики після повноцінного вживання їжі.

Психологиня пояснює: втішання себе їжею – більше, ніж гастрономічне задоволення.

Це найлегший метод "перенесення себе" у момент, коли було безпечно і спокійно.

"Смаколики працюють як знеболення – тимчасово і без розвʼязання проблеми. Натомість тривога тільки буде накопичуватись і провокувати інші проблеми", – підсумовує Рина.

  • Їжа – винагорода

Отримав хорошу оцінку – замовили піцу. Перемогла на змаганнях – спекли улюблений торт. Подібну поведінку діти також будуть забирати з собою в доросле життя, але замість шкільних оцінок та змагань, будуть написані звіти чи реалізований проєкт.

"Така "навчена насолода" може призвести до того, що дитина сприйматиме їжу як ледь не єдиний можливий ресурс для отримання задоволення, – пояснює психологиня. – Оберіть інші методи винагороди. Наприклад, пообіцяйте на вихідних піти в розважальний центр, кіно чи покататися на роликах".

Їжа – не мова кохання. Як батьки впливають на харчову поведінку дитини. Поради та історії
Фото: freepik
  • Їжа – прояв поваги

Для Каріни досвід походу в гості з дитинства був травматичним. Адже будь-яке застілля супроводжувалось наповненням тарілки незвичної для неї їжі і фразою: "Доїдай, щоб не образити".

"Так поступово звикаєш їсти через силу те, що тобі не подобається. Бо так заведено і на тебе хтось образиться через це. На мене це тисне й досі. Тому сепарувавшись від батьків, не часто ходжу в гості або максимально відтягую момент відмови від їжі", – розповідає дівчина.

Дієтологиня додає: "Слід відходити від таких "традицій". Бо у дитини формується поведінка "не буду їсти – на мене будуть ображатися. Якщо на мене ображаються, я – погана людина".

Як сформувати у дитини здорову харчову поведінку

Експертки радять:

  • Змалечку вибудовуйте графік харчування відповідно віку. Наприклад, у 1+ рік дитина вже має мати три основні приймання їжі +1-2 перекуси. Інтервал між ними – 2-2,5 год. Натомість максимально прибирайте хаотичні перекуси: шматочок соломки, банана, печива. Це порушує формування балансу між голодом та ситістю.
  • Будьте прикладом. Харчові звички дитини в більшості випадків формуються від батьків. Тож станьте для неї авторитетом у харчуванні: збалансуйте власну тарілку, харчуйтесь за режимом, менше їжте цукру, фастфуду та іншої ультраобробленої їжі.

"І головне – ваші дії не мають різнитися зі словами. Якщо ви не дозволяєте цукерки дитині, то і самі їх не їжте. Бо інакше у малечі виникатиме дисонанс, а ваш авторитет похитнеться", – додає психологиня.

  • Дайте можливість обирати. Дитина – окрема людина зі своїм настроєм, вподобаннями та смаками. Тож навіть на етапі прикорму спостерігайте, що дитині більше подобається, пропонуйте максимально різноманітні продукти, подачі та методи приготування. Так дитина буде знайомитись з їжею і обирати те, що особисто їй до вподоби.
  • Не змушуйте їсти та доїдати. Ніякого запихання їжі, домовлянь з мультфільмами чи цукерками! Так формуєте у дитини звʼязок "їжа – щось неприємне". Краще поекспериментуйте з подачею, інгредієнтами, кольорами страви або порцією.

"Наприклад, часто батьків турбує, що сьогодні малюк їсть молоко протягом 5 хв, а вчора – протягом 10 хв. Так само і з сумішшю. Дорослі орієнтуються на інформацію на пакуванні, як: для свого віку малеча має зʼїдати 200 мл. Але це нормально, якщо на сніданок дитина зʼїла 150 мл, а на обід – 180 мл. Важливим показником, що дитині вистачає харчування – вага за місяць та кількість сечовиділень. Тож не змушуйте дитину їсти більше, ніж їй хочеться, – радить дієтологиня. – Але якщо у дитини зник харчовий інтерес, зверніться до педіатра за консультацією".

  • Транслюйте здорове ставлення до тіла, ваги та фігури.
  • Наголошуйте, що їжа – це паливо, не насолода, заборона, небезпека чи метод маніпуляції. Це також допоможе вам сформувати звʼязок між харчуванням та здоровʼям: "що даю своєму тілу, так себе і почуваю".
  • Вчіть дитину прислухатися до себе: коли я голодний/ситий, чи це мені подобається, як почуваюсь після тортика, чипсів чи овочів/фруктів.
  • Не діліть їжу на "хорошу" і "погану", натомість пояснюйте відповідно віку дитини, як певні продукти впливають на здоровʼя та самопочуття.